У Цивільному кодексі України (далі - ЦКУ), що регулює відносини, пов'язані з наймом (орендою), застосовуються різні правові конструкції залежно від статусу майна* яке може бути предметом договорів найму (оренди). Глава 58 "Найм (оренда)" ЦКУ містить положення про найм будівлі або іншої капітальної споруди (їхньої окремої частини). Водночас окремою гл. 59 "Найм (оренда) житла" ЦКУ врегульовані відносини, пов'язані з укладенням договору саме щодо такого виду нерухомого майна, як житло.
Відповідно до ЦКУ житло як об'єкт нерухомості виділене в окрему правову категорію й не може ототожнюватися з об'єктами, речові права, за якими виникають наа підсгтавах, визначених гл. 58 ЦКУ.
Отже, ЦКУ встановлює різні підходи до регулювання відносин найму (оренди) залежно від цільового призначення об'єктів нерухомого майна.
У Методичних рекомендаціях стосовно державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, затверджених наказом Мін'юсту України від 13.10.2010 р. № 2500/5;, роз'яснено, що норми законодавства щодо обов'язкової реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою не поширюються на правовідносини, що виникають за договорами найму (оренди) житла, через те що такі об'єкти нерухомості мають різне цільове призначення.
Тобто в разі оформлення оренди житла (квартири, житлового будинку) речове право за договором оренди не підлягає державній реєстрації незалежно від терміну, на який укладено договір.
Продовжуючи міркування, можемо стверджувати, що на договори оренди житла не поширюються й вимоги ст. 793 і 794 ЦКУ, які передбачають нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію самого договору оренди.
Отже, договір оренди житла не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації незалежно від терміну, на який договір укладається. Проте, за бажанням однієї із сторін, договір оренди житлового приміщення може бути нотаріально посвідчений.
Олена ЧЕРКАСОВА, юрист
Немає коментарів:
Дописати коментар