Чи включаються до складу витрат ФОП на загальній системі оподаткування витрати, які пов’язані з відрядженням найманого працівника?

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ.

Згідно із пп. «ґ» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ до витрат платника податку включаються витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПКУ передбачені особливості визначення витрат подвійного призначення, зокрема, до складу витрат відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на 

• проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), 
• оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, 
• оплату телефонних розмов, 
• оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), 
• обов’язкове страхування, 
• інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат. 

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат лише ті витрати, які пов’язані із відрядженням найманого працівника, який безпосередньо зайнятий у збуті товару, виконанні робіт або наданні послуг.

При цьому, якщо діяльність найманого працівника не пов’язана зі збутом товару, виконанням робіт та наданням послуг, то витрати, які понесені таким працівником під час відрядження, відшкодовуються фізичною особою – підприємцем за власний рахунок та не включаються до складу витрат платника податків.

Єдина база податкових знань від ДПСУ

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт

ДПАУ своїм наказом N 996 від 23.12.2010 р. затвердила форму Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання.

 Так, Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт. При отримані коштів на відрядження за допомогою корпоративної картки - до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.

Завантажити Звіт    

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАКАЗ 23.12.2010 N 996

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за N 44/18782

Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання Відповідно до підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України( 2755-17 ) та статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) наказую:

1. Затвердити форму Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт( za044-11 ), та Порядок складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (додаються).

2. Департаменту оподаткування фізичних осіб (Дусяк С.П.): 2.1. Подати цей наказ до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію. 2.2. Забезпечити оприлюднення наказу у встановленому порядку.

3. Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести наказ до відома підпорядкованих органів державної податкової служби та платників податків.

4. Наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

5. Визнати таким, що втратив чинність, наказ ДПА від 19.09.2003 N 440( z0915-03 ) "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.10.2003 за N 915/8236.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Лекаря С.І.

Голова О.О.Папаіка

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державної податкової адміністрації України 23.12.2010 N 996

ЗВІТ про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державної податкової адміністрації України 23.12.2010 N 996

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за N 44/18782

ПОРЯДОК складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт

1. Вимоги щодо надання коштів на відрядження встановлено підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 розділу III Податкового кодексу України ( 2755-17 ) (далі - Кодекс) та іншими нормативно-правовими актами, пов'язаними із службовими відрядженнями у межах України та за кордон.

2. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Дія абзаців першого та другого цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.

При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі - платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, і строк подання Звіту не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

3. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк (до закінчення третього або п'ятого, а в окремих випадках десятого чи двадцятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), то така сума підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 167.1 статті 167 розділу IV Кодексу( 2755-17 ) за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

4. У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку на доходи фізичних осіб утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті чи визнання платника податку судом безвісно відсутнім або оголошення судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

5. Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

До суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків у межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III Кодексу ( 2755-17 ), що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: "Звіт перевірено", "Залишок унесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти; "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

Директор Департаменту оподаткування фізичних осіб С.П.Дусяк

Чи має право ФОП відшкодовувати витрати на відрядження найманому працівнику?

Згідно з статті 121 Кодексу законів про працю працівники мають право на відшкодування витрат та отримання інших компенсацій у зв'язку із службовим відрядженням. Надання коштів на відрядження врегульовані пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ), наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 “Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. N 218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 р. N 362).

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати звіт про витрачені грошові кошти, в тому числі і особисті кошти, які він витратив на службове відрядження, пов'язане саме з підприємницькою діяльністю підприємця, а не за власними потребами працівника.

Умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

Витрати, що не підтверджені документально, або зовсім не підлягають відшкодуванню і включенню до валових витрат підприємця, або можуть бути відшкодовані працівнику за рахунок коштів підприємця з податковими наслідками, тобто, такі витрати згідно з п.п. «г» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ є додатковими благами відрядженого працівника та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Єдина база податкових знань

Див.також  Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затверджений наказом ДПАУ  від  23.12.2010р.

Наказ ДПСУ від 06.07.2012 р. №591 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків»

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 6 липня 2012 року N 591

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків

Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, наказую:

1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків (додається).

2. Департаменту адміністративно-господарського забезпечення (Лісняк С. І.) у триденний термін від дня реєстрації передати наказ до Департаменту взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю (Семченко О. В.).

3. Департаменту взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю (Семченко В. О.) забезпечити оприлюднення наказу на офіційному веб-сайті ДПС України та у засобах масової інформації.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Голови - начальника податкової міліції Головача А. В.

Голова

О. В. Клименко

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ ДПС України 06.07.2012 р. N 591

Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків

В Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків використовуються такі скорочення:

Податковий кодекс України - Кодекс;

Закон України від 06 липня 1995 року N 265 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - Закон N 265;

Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПА України від 01.12.2000 р. N 614 - Порядок N 614;

Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 01.12.2000 р. N 614 - Положення N 614.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби (пункт 49.8 статті 49 Кодексу).

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) передбачена пунктом 120.1 статті 120 Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 78.1 статті 78 Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності обставин, передбачених Кодексом, зокрема, у разі коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Пунктом 78.4 статті 78 Кодексу визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 Кодексу, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 102.3 статті 102 Кодексу відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно рішення суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу (для документальних планових перевірок), можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів (пункт 82.1 статті 82 Кодексу).

Згідно з пунктом 82.2 статті 82 Кодексу продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 Кодексу (для документальних позапланових перевірок), можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до пункту 82.3 статті 82 Кодексу продовження строку фактичних перевірок здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 діб. Підставами для подовження строку перевірки є:

заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

Відповідно до пункту 82.4 статті 82 Кодексу проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки.

При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону N 265 реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) згідно з Кодексом.

Пунктом 2.3 Порядку N 614 встановлено, що реєстрація РРО здійснюється на підставі письмової заяви суб'єкта господарювання (далі - СГ) довільної форми, у якій зазначені сфера застосування та реквізити РРО (модифікація, заводський номер, версія програмного забезпечення, виробник або постачальник, дата виготовлення), а також надання ним таких документів та їх копій, завірених підписом керівника і печаткою СГ - юридичної особи або особистим підписом СГ - фізичної особи:

копії свідоцтва про державну реєстрацію СГ (якщо СГ має зареєстровані у даному органі ДПС РРО чи книги обліку розрахункових операцій, то копію свідоцтва надавати не треба);

документа, що підтверджує факт купівлі або безоплатного отримання РРО у власність, іншого документа, що підтверджує право власності або користування РРО;

паспорта (формуляра) на РРО;

дозволу місцевого органу виконавчої влади на розміщення господарської одиниці (договору оренди, іншого документа на право власності або користування господарською одиницею); для реєстрації резервного РРО слід надати такі документи на кожну господарську одиницю, де буде використовуватися РРО.

Оригінали документів повертаються СГ, копії залишаються в органі ДПС.

Також відповідно до п. 4.2 Порядку N 614 РРО може застосовуватись тільки в тій господарській одиниці, назва та адреса якої зазначені в реєстраційному посвідченні, та у сфері застосування, визначеній Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Положення N 614 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД".

У Положенні N 614 визначено вимоги до змісту та обов'язкових реквізитів розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів та недотримання сфери призначення, документ не вважається розрахунковим.

Питання 1. Чи може платник податків - юридична особа після отримання повідомлення та копії наказу про проведення документальної планової перевірки (до її початку) подати звітні декларації (розрахунки) із запізненням встановлених Кодексом термінів для їх подання за періоди, що підлягають перевірці?

Відповідь. Кодексом не встановлено заборони щодо подання платником податків - юридичною особою після отримання повідомлення та копії наказу про проведення документальної планової перевірки (до її початку) звітних декларацій (розрахунків) із запізненням встановлених Кодексом термінів для їх подання за періоди, що підлягають перевірці.

Платник податків зобов'язаний подати податкову декларацію або розрахунок (далі - декларація) до органу ДПС у строки, встановлені законом. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, декларацій передбачена пунктом 120.1 статті 120 Кодексу.

Питання 2. За який період проводиться документальна планова перевірка платника податків - юридичної особи?

Відповідь. Обмежень щодо періоду, за який органи державної податкової служби проводять перевірки платників податків, чинним законодавством не встановлено. При цьому за результатами проведення документальної перевірки платника податків грошові зобов'язання платника податків визначаються органом ДПС не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, а у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації - протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Питання 3. При проведенні яких видів перевірок органом ДПС надаються платнику податків письмові повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки?

Відповідь. Письмові повідомлення про проведення перевірки надаються платнику податків органом ДПС у разі проведення документальної планової перевірки (не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня початку із зазначенням дати початку проведення перевірки) та у разі проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (із зазначенням дати початку та місця проведення).

Письмові повідомлення про проведення перевірок надсилаються платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручаються йому чи його уповноваженому представнику під розписку.

Питання 4. Які підстави та терміни встановлено Кодексом для зупинення та продовження розпочатої перевірки працівниками органів ДПС?

Відповідь. Зупинення або продовження строків проведення перевірки працівниками органів ДПС здійснюється за рішенням керівника податкового органу.

Терміни продовження документальних перевірок залежать від виду перевірки (планова або позапланова) та категорії платника податків (великий платник податків, платник податків малого підприємства або інший) і встановлені статтею 82 Кодексу. Терміни продовження фактичних перевірок не можуть перевищувати 5 діб.

Продовження термінів проведення фактичних перевірок здійснюється лише у разі надходження заяви СГ (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки), або змінного режиму роботи чи підсумованого обліку робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

Зупинення розпочатої перевірки Кодексом передбачається лише при проведенні документальної планової або позапланової перевірки великого платника податків на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Питання 5. Чи застосовуються РРО та розрахункові книжки при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали відповідно до Кодексу пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг)?

Відповідь. РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Кодексу.

Питання 6. Чи необхідно перереєструвати РРО у межах одного адміністративного району, якщо змінились реквізити суб'єкта господарювання?

Відповідь. У разі зміни реквізитів суб'єкту господарювання необхідно звернутись до податкового органу для перереєстрації РРО і надати заяву довільної форми, у якій зазначити сферу застосування РРО, реєстраційне посвідчення з відміткою (при потребі - про зняття РРО з обліку), а також визначені пунктом 2.3 Порядку N 614 документи на господарську одиницю.

Директор Департаменту податкового контролю

С. Б. Крухмальов

Податкова розповіла про перевірки, зокрема - перевірки реєстраторів розрахункових операцій

ДПС наказом №591 від 6 липня затвердила Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків.

Письмові повідомлення про проведення перевірки надаються платникові податків органом ДПС у разі проведення документальної планової перевірки (не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку перевірки) та у разі проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (із зазначенням дати початку і місця проведення).

Згідно з документом реєстратори розрахункових операцій (далі -- РРО) та розрахункові книги не застосовуються під час продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Кодексу.

Також повідомлено, що у разі зміни реквізитів суб’єктові господарювання слід звернутися до податкового органу для перереєстрації РРО та надати заяву довільної форми, в якій зазначити галузь застосування РРО, реєстраційне посвідчення з відміткою (за потреби -- про зняття РРО з обліку), а також визначені пунктом 2.3 Порядку №614 документи на господарську одиницю.

Наказ ДПСУ від 06.07.2012 р. №591 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків»

Підприємці з доходом до 20 млн. грн. можуть бути спрощенцями

Вдосконалення спрощеної системи оподаткування позбавить деякі категорії платників від спокуси мінімізації податкових зобов’язань, впевнений Голова Державної податкової служби Олександр Клименко.

 Про це він заявив в ході свого брифінгу.

 Керівник податкової повідомив, що парламент нещодавно погодився з ініціативою податкової служби щодо розширення переліку платників єдиного податку. До передбачених законом чотирьох груп підприємців додано ще дві – п’яту та шосту.

 Зокрема, до п’ятої групи віднесено підприємців, які мають до 20 найманих працівників та доход не більше 20 млн. грн. на рік.

 До шостої – підприємства з аналогічним доходом, але з чисельністю працівників до 50 осіб.

 За попередніми підрахунками, прогнозована кількість платників п’ятої групи може становити 2100 фізичних осіб-підприємців з сумарним доходом більше 15 млрд. грн., шостої – більше 20 тисяч суб’єктів господарювання.

 Голова ДПСУ впевнений, що такі новації стимулюватимуть розвиток малого та середнього бізнесу, і підприємці охоче скористуються можливістю перейти на простіші правила оподаткування.

 «Це відповідно позначиться на сплаті податків. Попередні розрахунки показують: якщо хоча б половина платників, які відповідають цим критеріям, перейде, наприклад, до п’ятої групи, то додаткові надходження єдиного податку становитимуть 685 млн. грн.», - додав Олександр Клименко.

 ДПСУ

Зміни до Податкового кодексу: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Згідно з положеннями ст. 265 Податкового кодексу база оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до Закону України від 09.12.2011 р. №4152-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації» зазначений Державний реєстр почне функціонувати з 01.01.2013 р. Змінами, внесеними до Перехідних положень Податкового кодексу, передбачено запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, починаючи з 01.01.2013 р.

Наталія Литовченко, заступник директора Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПС України

 Ігор Данілов, головний державний податковий інспектор відділу моніторингу та координації роботи з питань адміністрування доходів фізичних осіб Управління майнових податків та моніторингу з питань оподаткування фізичних осіб

 "Вісник податкової служби", 06.07.2012, №25

Нові сюрпризи для "спрощенців"

1 липня 2012 набув чинності Закон України № 4834-IV «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення деяких податкових норм» (крім окремих норм, які вступлять в силу тільки з 1 січня 2013 року). Даний документ фактично об'єднав в собі декілька існуючих законопроектів щодо внесення змін до ПКУ з різноманітних питань: постановки на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; бездомних осіб; впорядкування існуючих податкових пільг; визначення прибудинкової території та ін У той же час Законом були внесені і деякі зміни в частині регулювання спрощеної системи оподаткування, що вимагають окремої уваги.
Розширено коло фізичних осіб - підприємців, на яких не поширюється дія підпункту 2 підпункту 291 статті 291 ПКУ (про вимоги до другої групи платників податків). Тепер, крім фізичних осіб - підприємців, що надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, не можуть ставитися до другої групи платників єдиного податку також СПД, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізособи можуть відноситися тільки до третьої групи, якщо відповідають встановленим для цього вимогам, зі ставкою податку в розмірі 5 відсотків доходу. До внесених змін особи, які займалися подібною діяльністю, взагалі не могли бути платниками єдиного податку, оскільки підпадали під обмеження, встановлені для діяльності з видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння згідно з підпунктом 4 підпункту 291.5.1 статті 291 ПКУ, який не містив ніяких винятків.

Зняті обмеження для застосування спрощеної системи оподаткування та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з реалізації корисних копалин місцевого значення, а також кур'єрську діяльність і діяльність зв'язку, не підлягає ліцензуванню (відповідні зміни внесені в підпункт 291.5.1 статті 291 ПКУ).

Піддався деяким змінам порядок визначення доходів платника єдиного податку та їх склад. Зокрема, до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Дано визначення безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) в якості наданих платнику єдиного податку згідно письмовим договорами дарування та іншим письмовим договорами, укладеними відповідно до законодавства, за якими не передбачена грошова або інша компенсація вартості таких товарів (робіт, послуг) або їх повернення, а також товарів, переданих платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використаних таким платником.

У суму доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником ПДВ, і платника єдиного податку четвертої групи за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. У попередній редакції остання включалася до складу доходу незалежно від групи платника.

Кодекс доповнено новою нормою, відповідно до якої в суму доходу платника єдиного податку четвертої групи за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) в період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

У зв'язку з цим внесено відповідні зміни в частині визначення дати отримання доходу. Так, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів такому платнику у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником ПДВ, і платника єдиного податку четвертої групи датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Для платника єдиного податку четвертої групи датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) в період сплати інших податків і зборів, визначених Кодексом.

Визначено право платника податків за умови дотримання ним встановлених для обраної групи вимог самостійно перейти на сплату єдиного податку іншої групи шляхом подачі заяви до органу ДПС не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником ПДВ, анулюється свідоцтво платника ПДВ у порядку, встановленому НКУ.

Крім того, НКУ доповнено положенням про те, що до платників єдиного податку за порушення в 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку і повноти сплати сум єдиного податку платниками штрафні санкції не застосовуються, як і адміністративні штрафи за неправильність заповнення книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат.

Юлія Божко, адвокат, партнер юридичної компанії «Закон Перемоги» для UBR.UA

У «єдиноподатників» буде нова «форма»

На сьогодні під час заповнення заяви на єдиний податок, відповідно до пп. 5 п. 298.3 ст. 298 ПК, фізособа-підприємець повинна, серед інших відомостей, зазначати обрані ним види господарської діяльності відповідно до КВЕД ДК 009:2005, а при здійсненні виробництва -- ще види товару (продукції), які він виробляє.
Змінами ж пропонується зазначати у заяві вид діяльності виходячи з КВЕД ДК 009:2010. Мало того, скасовану необхідність зазначати види продукції, яка виробляється, що, загалом, логічно. І досить несподіваним, на думку фахівців, стало те, що види діяльності повинні зазначати лише підприємці 1-ї і 2-ї груп. З цього можна дійти висновку, що у ФОП 3-ї групи взагалі немає потреби відображати види діяльності у заяві на єдиний податок.

Аналогічні зміни стосуються і самої форми свідоцтва платника єдиного податку: у «єдиноподатників» 3-ї групи не зазначатимуться види діяльності, а у свідоцтвах товаровиробників ― перелік товарів, які виробляються. У зв’язку з цим фахівці передбачають, що внесення Мінфіном змін до форм звітності спричинить необхідність заміни відповідних документів на нові, що створить для підприємців додатковий клопіт, у т. ч., можливо, і матеріальні витрати.

Судово-юридична газета
Єгор Желтухин

Курсова різниця - оподатковуваний дохід підприємця

Чи включається до складу доходів фізичної особи -- підприємця додатна курсова різниця, яка перерахована на його розрахунковий рахунок у національній валюті та виникла при продажу валютної виручки, отриманої від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, на міжбанківському валютному ринку?

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -- підприємця.
Оскільки виручкою фізичної особи -- підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.

Згідно зі ст. 5 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» зі змінами та доповненнями, фізособи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з чинним законодавством.

Валютні кошти, що надходять на валютний рахунок фізичної особи -- підприємця від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження і включаються до валового доходу та відображаються у Книзі обліку доходів та витрат.

Відповідно до п. 5 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р. №281, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за №950/11230 зі змінами та доповненнями, торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Нацбанку та суб’єктам ринку (або з такими суб’єктами). При цьому суб’єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Суб’єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках та у порядку, передбачених цим Положенням.

Отже, при подальшому продажу частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку, де курс іноземної валюти значно вищий за офіційний курс НБУ, внаслідок чого виникає додатна різниця, яка перераховується на розрахунковий рахунок у національній валюті фізичної особи -- підприємця, сума додатної різниці включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків та відображається у річній податковій декларації про доходи.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС

Дохід «єдиноподатника» від продажу власного авто

Як оподатковується дохід, отриманий ФОП ЄП від продажу власного рухомого майна, якщо у Свідоцтві платника ЄП зазначено вид діяльності «Продаж транспортних засобів»?

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку звільняються, зокрема, від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно із главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» ПКУ.Отже, доходи платника єдиного податку, одержані ним від провадження саме зазначених у Свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу його загального річного оподатковуваною доходу і з них не сплачується податок на доходи фізичних осіб.
Пунктом 1 ст. 325 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (далі — ЦКУ) визначено, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (п. 2 ст. 325 ЦКУ).
Цивільний кодекс не встановлює такого суб’єкта права приватної власності, як фізична особа — підприємець.
Дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (5%)(п. 173.1ст. 173ПКУ).
Як виняток з положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ, під час продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1 відсоток (п. 173.2 ст. 173ПКУ).
Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою — підприємцем від продажу власного рухомого майна, підлягає оподаткуванню за нормами, визначеними ст. 173 ПКУ за ставкою 5 або 1 відсоток, незалежно від того, що у Свідоцтві про сплату єдиного податку зазначено вид діяльності «Продаж транспортних засобів».

Сектор взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю ДПС у Волинській області

«Єдиноподатник» може торгувати секонд хендом

Я хочу відкрити магазин «секонд хенд». Цей вид торгівлі підпадає під код КВЕД 47.79 «Роздрібна торгівля вживаними товарами в магазинах». Чи немає на нього заборони для «єдиноподатників»?

Клас КВЕД ДК 009:2010 47.79 «Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах» включає роздрібну торгівлю букіністичними книгами, роздрібну торгівлю іншими вживаними товарами, роздрібну торгівлю антикваріатом, діяльність аукціонних будинків (роздрібних).Відповідно до пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особі — підприємці, які здійснюють:
діяльність з організації, проведення азартних ігор;
обмін іноземної валюти;
виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;
видобуток, реалізацію корисних копалин;
діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ;
діяльність з управління підприємствами;
діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;
діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.
Не можуть бути платниками єдиного податку: фізичні особи — підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту (пп. 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
страхові (перестрахові) брокери (пп. 291.5.4 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
фізичні особи — нерезиденти (пп. 291.5.7 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Виходячи з вищенаведеного, здійснювати торгівлю в магазині «секонд хенд» платнику єдиного податку, у якого дозволено вид діяльності за класом КВЕД ДК 009:2010 47.79 « Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах», можливо за умови дотримання обмежень, встановлених пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

ДПС у м. Києві

Страхові агенти можуть бути платниками єдиного податку

Чи може підприємець з видом ді 60.22.0 «діяльність страхових агентів» перебувати на 2 групі?

Відповідно до пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особі — підприємці, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування».Згідно зі ст. 15 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування», зі змінами та доповненнями, страхові агенти — це фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють на його користь за винагороду на підставі договору доручення зі страховиком. Порядок провадження діяльності страховими посередниками, у тому числі страховими агентами, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року №1523, згідно з якою агентська діяльність — діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка й укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.
При цьому страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) є суб’єкти підприємницької діяльності.
Права та обов’язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін мають зазначатися в письмовому договорі між страховиком та страховим агентом про надання страхових агентських послуг (агентській угоді). Укладання договорів доручення на виконання страхових агентських послуг між страховиком та фізичною особою — суб’єктом господарювання цими нормативно-правовими актами не передбачено. Однак порядок укладання та виконання зобов’язань між суб’єктами господарювання регулюється розділом IV Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV.
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи — підприємці мають право бути страховими посередниками, в тому числі страховими агентами, та перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки страхова агентська діяльність належить до підприємницької діяльності.
Щодо обрання фізичною особою — підприємцем 2-ї групи платників єдиного податку повідомляємо, що абзацом 2 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу ХІУ Кодексу (у редакції Закону №4014) встановлено, що фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, обсяг доходу не перевищує 1000000 грн, мають право обрати другу групу єдиного податку.

ДПС у м. Києві

Приватні підприємці: загальна система – річна, а «спрощенцям» – квартальна сплата ЄСВ

Проект № 9779 від 02.02.2012 Закон України «Про внесення змін до статей 9 і 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”» прийнято ВРУ 05.07.2012 р.

Прийнято суттєві зміни до статті 9 Закону про єдиний соціальний внесок (Закону України від 08.07. 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”):
1) платники єдиного внеску, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Для них встановлено місячний звітний період;
2) приватні підприємці (крім спрощенців) зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року;
3) приватні підприємці – “спрощенці” здійснюють квартальне нарахування ЄСВ та сплачують нарахований ЄСВ до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який нараховано ЄСВ;
4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно, нараховують ЄСВ за рік та сплачують суму, нараховану за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Для приватних підприємців на загальній системі оподаткування і для “спрощенців”, а також для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно встановлено річний звітний період.
В разі підписання Президентом Закон набере чинності з дня офіційного опублікування.

Наталія Катеринець, «Дебет-Кредит»

Нововведення Закону №4834 щодо спрощеної системи

Основні нововведення Закону України від 24.05.2012 р. №4834«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» у частині спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Змінами до глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими», передбачається:
надати право обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (такі суб’єкти господарювання належать лише до третьої групи платників єдиного податку, для таких платників ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 5%) (зміни до пунктів 291.5, 293.3);

надати право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктам господарювання, які здійснюють кур’єрську діяльність та діяльність з надання послуг зв’язку, що не підлягає ліцензуванню, реалізацію корисних копалин місцевого значення (зміни до п. 291.5);

уточнення порядку віднесення до суми доходу платника єдиного податку вартості безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), визначення дати отримання доходу платника єдиного податку (зміни до пп. 292.3 і 292.6);

надання можливості платникам єдиного податку за власним рішенням змінювати групу або ставку податку протягом року (пп. 298.1.5);

уточнення що не є підставою для прийняття органом державної податкової служби у 2012 році рішення про відмову у видачі фізичній особі -- підприємцю свідоцтва платника єдиного податку за наявності на день подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування податкового боргу з єдиного і фіксованого податків, який виник за наслідками обліку в податкових органах у лютому 2011 року, а також податкового боргу, який виник з єдиного податку за січень 2012 року (зміни до підрозділу 8 Перехідних положень Кодексу);

визначено, що до платників єдиного податку не застосовуються штрафні санкції за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку (зміни до підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу);

визначено, що не застосовуються адміністративні стягнення (штрафи), передбачені статтею 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неправильність заповнення у період з 1 січня по 31 грудня 2012 року платниками єдиного податку Книги обліку доходів та Книги обліку доходів і витрат (Прикінцеві та перехідні положення Закону).

Управління взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю ДПС у Дніпропетровській області

Нові зміни до ПКУ: введено п’яту та шосту групи спрощенців

Проект Закону від 16.03.2012 №10224 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо державної податкової служби у зв’язку з проведенням адміністративної реформи)» прийнятий ВРУ 5.07.2012 р.

5 червня 2012 року ВРУ прийняла чергові зміни до ПКУ, якими серед іншого запроваджуються додаткові групи спрощенців:

п’ята група - фізичні особи - підприємці, у яких протягом календарного року:

• кількість працівників одночасно не перевищує 20 осіб;

• обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень;

шоста група - юридичні особи, у яких протягом календарного року:

• середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

• обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень”.

Ставки єдиного податку для цих груп встановлено (за аналогією до третьої та четвертою групою):

• 7% доходу - у разі сплати ПДВ;

• 10% доходу – для неплатників ПДВ.

Підприємці, які:

- надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005),

- здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, -

тепер можуть належати або до третьої, або до п’ятої групи платників єдиного податку. При цьому ювелірними можуть застосовувати ставку ЄП або 5% або 10%

Порядок визнання доходу за простроченою кредиторською заборгованістю та безоплатно отриманими товарами, роботами, послугами, облік перехідних операцій, вже знайомої четвертої та нової шостої групи спрощенців аналогічний.

Підприємці першої-третьої груп, які перевищували протягом року дозволений для своєї групи обсяг доходу та відповідно оподатковували суму перевищення за ставкою 15% мають право в наступному році застосовувати спрощену систему, якщо ними не перевищено обсяг доходу 20 000 000 гривень.

Тепер платники єдиного податку 3 групи в разі перевищення обсягу доходу не зобов’язані покидати лави спрощенців, а можуть в наступному звітному періоді за заявою перейти до нової 5 групи, що оподатковується за ставками 7% або 10 %. Відповідна заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Аналогічне право мають підприємства платники ЄП 4 групи – можуть в разі перевищення обсягу перейти до 6 групи спрощенців.

Катеринець Наталія "Дебет-Кредит"

Відпустка «єдиноподатника» не виключає лікарняного

Згідно з нормами Податкового кодексу платник єдиного податку — фізична особа може один раз на рік взяти відпустку на 30 днів чи лікарняний. Чи можна взяти лікарняний на 30 днів, а потім відпустку на 30 днів? Чи тільки щось одне?

Відповідно до п. 295.5 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.Пунктом 295.6 ст. 295 Податкового кодексу України встановлено, що суми єдиного податку, сплачені відповідно до п. 295.5 ст. 295 ПКУ, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.
Згідно з пп. 298.3.2 п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу України інформація про період щорічної відпустки і терміни втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається за заявою у довільній формі.
З відповідей на запитання під час «гарячої лінії» 20 червня 2012 року першого заступника начальника ДПІ у Франківському районі м. Львова Романюка Ю.П.

ДПС у Львівській обл.

Платники ЄП, які надали в оренду будівлі, повинні сплачувати земельний податок

Чи повинен платник єдиного податку сплатити земельний податок у разі надання в оренду частини будівлі, розташованої на земельній ділянці?

Згідно з п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276 Податкового кодексу України, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).Виходячи із зазначеного платники єдиного податку, які надали в оренду будівлі чи їх частини, повинні сплачувати земельний податок за земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) на загальних підставах з урахуваннями прибудинкової території.
З відповідей на запитання під час «гарячої лінії» 20 червня 2012 року першого заступника начальника ДПІ у Франківському районі м. Львова Романюка Ю.П.

ДПС у Львівській обл.

Зміна ставки ЄП платником ЄП III групи

У яких випадках фізособа-підприємець — платник єдиного податку третьої групи може змінити ставку єдиного податку?

Платник єдиного податку третьої групи ― фізособа-підприємець може протягом року змінити ставку єдиного податку шляхом подання заяви за умови виконання вимог, передбачених пп. «г» пп. 4 та пп. 5 п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу України, відповідно до якого ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3%, може бути обрана платником єдиного податку, що застосовує ставку такого податку в розмірі 5%, у разі постачання ним послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і якщо обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тисяч грн (без урахування податку на додану вартість) та в разі реєстрації такого платника єдиного податку платником ПДВ (ст. 181 Податкового кодексу України). Для цього потрібно подати заяву щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником ПДВ.У разі анулювання реєстрації платника ПДВ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату єдиного податку за ставкою 5% або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви про зміну ставки єдиного податку чи відмову від застосування спрощеної системи оподаткування за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником ПДВ.
З відповідей на запитання під час «гарячої лінії» 20 червня 2012 року першого заступника начальника ДПІ у Франківському районі м. Львова Романюка Ю.П.

ДПС у Львівській обл.

Включення до доходу платника ЄП процентів, отриманих від банку за користування коштами на рахунку

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), сума кредиторської заборгованості в матеріальній або нематеріальній формі, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).Проценти — це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається платіж за використання коштів, залучених у депозит (пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Депозит (вклад) — це кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення із закінченням встановленого договором строку.
За договором банківського рахунка, укладеним з юридичною або фізичною особою, банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок кошти або банківські метали, що їй надходять, виконувати розпорядження власника рахунка про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. За користування коштами, що обліковуються на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом (п. 2.5 Положення №516).
Таким чином, проценти, отримані від банку за користування коштами на рахунку (як депозитному, так і поточному), включаються до доходу юридичної особи — платника єдиного податку.

«Вісник податкової служби України», травень 2012 р., №19

ДПС у Львівській обл.

Уточнення платником ЄП — юрособою минулих податкових (звітних) періодів

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (за текстом — декларації) (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлено.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, у разі уточнення сум єдиного податку минулих податкових (звітних) періодів шляхом подання уточнюючої декларації або уточнення у складі звітної (нової звітної) декларації з 01.01.2012 р. юридичною особою до органів ДПС подається декларація за формою, затвердженою наказом №1688, незалежно від податкового (звітного) періоду, за який подається уточнююча декларація.

«Вісник податкової служби України», травень 2012 р., №19


ДПС у Львівській обл.

Юрособа — платник ЄП може бути учасником спільної діяльності

Чи може юридична особа — платник єдиного податку укласти договір про спільну діяльність?

Суб’єкти господарювання — юридичні особи можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, якщо протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5 000 000 грн (п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу).

Крім того, пунктом 291.5 ст. 291 цього Кодексу встановлено перелік видів діяльності, які не можуть здійснювати платники єдиного податку.

Згідно з п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу на обліку в органах ДПС повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.

В органах ДПС не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені Податковим кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах ДПС та виконує обов’язки платника податків самостійно.

Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік такого учасника як платника податків, відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Обмежень щодо застосування спрощеної системи оподаткування учасником договору про спільну діяльність нормами Податкового кодексу не передбачено.

Таким чином, юридична особа — платник єдиного податку може укласти договір про спільну діяльність за умови, що на діяльність, яка здійснюється за договором про спільну діяльність, не поширюються обмеження, встановлені п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу.Теги: ЄП, 4 група ЄП, спільна діяльність.

«Вісник податкової служби України», травень 2012 р., №19


ДПС у Львівській обл.

Коригування податкових зобов’язань, задекларованих у декларації з ПДВ

Чи має можливість платник податку, який нараховував ПДВ при постачанні товарів (послуг), що відповідно до Податкового кодексу оподатковуються за ставкою 0%, звільнені від обкладення ПДВ або не є об’єктом обкладення ПДВ, відкоригувати податкові зобов’язання, задекларовані в податковій декларації з ПДВ?

У разі якщо платник податку нараховував ПДВ при постачанні товарів (послуг), які відповідно до Податкового кодексу звільнені від оподаткування, та відображав у податковому обліку зазначені операції як оподатковувані, а суми утриманого податку вносив до бюджету, то суми ПДВ, нараховані за такою операцією, підлягають коригуванню тільки за умови повернення покупцям сплаченого ними податку під час придбання таких пільгових товарів (послуг).

Згідно з п. 18 Порядку №1379 у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань, відповідно до ст. 192 Податкового кодексу, постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Враховуючи зазначене, у разі зміни вартості операції на суму неправильно нарахованого ПДВ на дату повернення покупцеві коштів, у цьому випадку сум ПДВ, сплачених таким покупцем при придбанні товарів (послуг), що підлягають звільненню від обкладення ПДВ, постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування до раніше виписаної податкової накладної, в якому коригує вартість товару, поставленого покупцеві, з ПДВ зі знаком «-» на суму податку.

Сума коштів, що підлягає перерахуванню продавцем покупцеві і відповідає сумі відкоригованого податку, може бути зарахована в рахунок оплати іншого товару та набути статусу оплати за інші товари (послуги), у тому числі й ті, що підлягають звільненню від обклаення ПДВ. На залишок коштів, які буде зараховано як оплату за новою операцією, платнику податку необхідно виписати нову окрему податкову накладну.

«Вісник податкової служби України», травень 2012 р., №19


ДПС у Львівській обл.