Податкова накладна з помилками не може бути підставою для формування податкового кредиту

Порядок заповнення податкової накладної визначено ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), та наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».    
Внесення змін або коригування показників податкової накладної здійснюється у випадку коригування податкових зобов’язань платника відповідно до ст.192 ПКУ при будь-якій зміні суми компенсації вартості поставлених товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.    
Отже, податкова накладна з помилками, включаючи і арифметичні не розцінюється як документ і не може бути підставою для формування податкового кредиту.  
Водночас, у разі порушення продавцем товарів/послуг порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.    

Ірина Воротинцева

головний державний інспектор

20 червня - останній день сплати авансового внеску з єдиного податку та подання декларації з ПДВ

Нагадуємо, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа поточного місяця.
Отож, останнім днем сплати авансового внеску з єдиного податку платниками, віднесеними до 1 та 2 груп, є  20 червня 2013 року.

Крім цього, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Таким чином, останнім днем подання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року є  20 червня 2013 року.

З 1 липня набирають чинності зміни у пенсійному забезпеченні

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії" (№ 231-VII), що набуває чинності з 1 липня ц.р., змінено механізм щорічного перерахунку пенсій з 1 березня, про це пише прес-служба Пенсійного Фонду України.

Якщо за чинним законодавством право на перерахунок пенсій визначається залежно від того, на скільки у попередньому році зріс розмір пенсії особи, то в зв’язку зі змінами, внесеними новим законом, це не матиме значення. Перерахунку фактично підлягатимуть всі пенсії, раніше призначені згідно із Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". При цьому заробітна плата, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, буде підвищуватися на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання порівняно з попереднім роком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Кожному пенсіонерові гарантується підвищення заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, на коефіцієнт не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

Порядок проведення такого перерахунку, як і раніше, буде визначатися у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Законодавець вніс також зміни до порядку обчислення трудових пенсій. Зокрема, пенсіонеру надано можливість з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, в першу чергу виключати періоди одержання допомоги по безробіттю (за ці періоди враховується мінімальна зарплата) незалежно від їх періодичності. Крім того, вдосконалено механізм визначення середньомісячного коефіцієнта зарплати особи у разі, коли є неповні місяці страхового стажу (місяці, в яких заробіток менше мінімальної заробітної плати). Це дасть можливість збільшити розмір пенсії.

Законом № 231-VII визначено й інші новації в галузі пенсійного забезпечення. Йдеться про зарахування до страхового стажу часу перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, а також про виплату пенсії по втраті годувальника дітям, які досягли 18-річного віку і вчаться за денною формою навчання, у період перерви у навчанні. Єдина вимога – така перерва не повинна тривати більше чотирьох місяців.

Джерело: ubr.ua

Фізичні особи-підприємці не зобов’язані використовувати печатку при здійсненні підприємницької діяльності

Фізичні особи-підприємці, у тому числі платники єдиного податку, рішення про використання печатки приймають самостійно в залежності від специфіки діяльності.
Крім того, нормативно-правові акти з питань оподаткування не передбачають обов’язку платника податків повідомляти органи Міндоходів України про отримання або знищення печатки.
Господарським кодексом України, яким визначено особливості статусу громадянина як суб’єкта господарювання, не міститься вимог щодо обов’язкової наявності печатки у суб’єкта господарювання (ст. 128 ГКУ від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями).


Міністерство доходів і зборів України

Дії платника у випадку помилково поданої звітності

У разі помилкового подання суб’єктом господарювання податкової звітності до органу Міндоходів, він може повідомити про це відповідний орган письмово. У листі платник повинен обґрунтувати обставини помилково поданої податкової звітності та звернутися з проханням не визнавати дану звітність як податкову. Це стосується звітності, яку взагалі не потрібно було подавати або подано не до того органу Міндоходів.

Нагадуємо, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу Міндоходів, в якому перебуває на обліку платник податків, перевіряє наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника, до її прийняття перевірці не підлягають (відповідно до ст.49 ПКУ). 

Міністерство доходів і зборів України

Заповнення Книги обліку доходів і витрат підприємцем

Фізичні особи – підприємці, що здійснюють свою діяльність на загальній системі оподаткування, повинні вести Книгу обліку доходів і витрат (далі – Книга) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форму та порядок ведення Книги затверджено наказом ДПС України від 24.12.2010 №1025.

Для ведення Книги суб’єкту господарювання необхідно звернутися із заявою до органу Міндоходів за місцем основного обліку її реєстрації. При цьому, у разі використання фізичною особою – підприємцем у своїй господарській діяльності найманих працівників, Книги реєструються окремо на кожного найманого працівника.

Книга повинна бути прошнурована з пронумерованими сторінками. На титульному аркуші зазначається:

- адреса місця здійснення діяльності;
- прізвище, ім`я, по батькові;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків (ІПН) або серія та номер паспорта у разі його відсутності.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України.  

Міністерство доходів і зборів України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії

Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законів України:
1. Статтю 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 1996 р., № 17, ст. 73; 2006 р., № 37, ст. 318) викласти в такій редакції:

"Стаття 56. Виплата пенсій особам, які перебувають на повному державному утриманні

Під час перебування пенсіонера з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менш як 25 відсотків призначеної пенсії.
Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, зазначені у частині четвертій статті 30 цього Закону, які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії - зазначеним членам сім'ї.
Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім'ї відповідно до частин першої і другої цієї статті, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ (закладів) і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їх особисті рахунки у банку.
Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їх особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Виплата пенсії з урахуванням положень цієї статті здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому пенсіонер зарахований на повне державне утримання".
2. У Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49 - 51, ст. 376 із наступними змінами):
1) пункт 15 статті 11 доповнити словами "а також особи, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами";
2) у частині другій статті 25 слова "абзацом другим частини четвертої" замінити словами "абзацом десятим частини третьої";
3) абзац другий пункту 2 частини другої статті 36 після слів "вищих навчальних закладах" доповнити словами "(у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців)";
4) у статті 40:
в абзаці третьому частини першої слова "згідно з частиною третьою" замінити словами "згідно з абзацом третім частини першої";
у частині другій:
у першому реченні абзацу четвертого слова "середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні" замінити словами "середня заробітна плата (дохід) в Україні";
абзац шостий викласти в такій редакції:
"К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи";
в абзаці сьомому слова "заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні", "заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні" та "заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні" замінити словами "середня заробітна плата (дохід) в Україні" у відповідному відмінку;
в абзаці дванадцятому слова "заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні" замінити словами "середня заробітна плата (дохід) в Україні";
в абзацах двадцять першому і двадцять другому слова "середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України" в усіх відмінках замінити словами "середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески" у відповідному відмінку;
5) у статті 42:
у назві слова "середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України" замінити словами "середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески";
абзац перший частини другої викласти в такій редакції:
"2. Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік";
6) пункт 13 розділу XV "Прикінцеві положення" доповнити абзацом другим такого змісту:
"У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується відповідно до умов, передбачених Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність";
7) у тексті Закону слова "фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності" в усіх відмінках і числах замінити словами "фізична особа - підприємець" у відповідному відмінку і числі.
3. У Законі України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 33 - 34, ст. 404):
1) у пунктах 1 і 3 частини першої статті 7 слова "Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" замінити словами "Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
2) статтю 10 доповнити частинами четвертою та п'ятою такого змісту:
"Різниця між розміром призначеної державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, які перебувають на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі), і розміром державної соціальної допомоги, яка виплачується зазначеним особам відповідно до частини третьої цієї статті, перераховується установі (закладу), де перебуває особа, за її особистою письмовою заявою або заявою її законного представника. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ (закладів) і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них зазначених осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам з урахуванням положень частин третьої та четвертої цієї статті здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому особа зарахована на повне державне утримання".
4. У Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2 - 3, ст. 11, № 41, ст. 413; із змінами, внесеними законами України від 6 вересня 2012 року № 5209-VI та від 2 жовтня 2012 року № 5406-VI і № 5410-VI):
1) у частині першій статті 4:
абзац сьомий пункту 1 після слів "допомогу по тимчасовій непрацездатності" доповнити словами "допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами";
пункт 11 доповнити словами "перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами";
2) абзац другий пункту 1, абзац перший пункту 4 частини першої статті 7 та частину дванадцяту статті 8 після слів "допомоги по тимчасовій непрацездатності" доповнити словами "допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами".
II. Цей Закон набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування.

Президент України                    В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ

14 травня 2013 року

№ 231-VII    

Адвокати, що здійснюють підприємницьку діяльність, ведуть дві книги обліку

Якщо фізична особа провадить незалежну адвокатську діяльність, та одночасно здійснює й підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, така особа веде дві книги обліку доходів і витрат:

1. Книгу обліку доходів і витрат (затверджена наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1025) – для відображення доходів, отриманих від адвокатської діяльності;

2. Книгу обліку доходів (затверджену наказом Мінфіну України від 15.12.2011р. №1637) – залежно від обраної групи платника єдиного податку.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, відображаються у податковій декларації платника ЄП-фізичної особи-підприємця. Форму такої декларації затверджено наказом Мінфіну України від 21.12.2011 р. № 1688 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку».

Декларація подається у строки:

-   для платників єдиного податку І та ІІ груп – у строки, встановлені для річного податкового періоду. Тобто, протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем звітного року.

-   для спрощенців ІІІ та V груп – у строки, встановлені для квартального податкового періоду. Тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного кварталу. У 2013 році:  за І квартал – до 10 травня; за півріччя – до 10 серпня; за 9 місяців – до 9 листопада; за рік – до 9 лютого.

Порядок ведення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначено розділом XIV Податкового кодексу України. 

Міністерство доходів і зборів України

На час відпустки єдинники першої і другої груп, які не мають найманих працівників, звільняються від сплати податку

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Інформація про період щорічної відпустки і терміни втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається за заявою у довільній формі. Окремого терміну подання заяви щодо періоду щорічної відпустки і терміну втрати працездатності нормами ПКУ для таких платників не передбачено.

Тому, з метою уникнення порушення терміну щодо сплати авансових платежів рекомендується заяву щодо періоду щорічної відпустки  подавати до територіального органу Міндоходів до початку відпустки. А заяву щодо терміну втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності доцільно подавати одразу після закінчення лікарняного.

Нагадаємо, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється територіальними органами Міндоходів на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку визначені ст.295 (розд.ХІV) ПКУ. 

Міністерство доходів і зборів України

Чи зобов’язаний підприємець подавати податкові звіти тільки в електронній формі?

Міндоходів у листі від 27.04.2013р. № 1700/6/99-99-18-06-05-15 справедливо зазначає, що подання податкової звітності винятково в електронному вигляді обов’язкове для платників, що відносяться до великих і середніх підприємств.

Цей висновок зроблено на підставі п. 49.4 Податкового кодексу України. Для фізичних осіб-підприємців, а також для малих підприємств, законодавство ніяких особливих обмежень і розпоряджень не дає (винятки становить надання в електронному вигляді копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних для ФОП – платників ПДВ).

Тому приватний підприємець сам має право вирішувати, в якому вигляді подавати податкові декларації, а саме:
 - особисто чи уповноваженою на це особою (за довіреністю);
 - поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
 - засобами електронного зв’язку в електронній формі.

Таким чином, податкове відомство підтвердило право вибору підприємцем способу подання звітності.

У якому випадку не утримується ПДФО з доходу фізичних осіб-підприємців

Cуб’єкт господарювання чи самозайнята особа, які нараховують (виплачують) фізичній особі – підприємцю дохід від здійснення нею підприємницької діяльності, не завжди утримують податок на доходи у джерела виплати. 

А саме, податок не утримується під час нарахування фізичній особі–підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, якщо цією особою надано юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, з якими має господарські відносини, копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію як СПД. Таким документом може бути витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб–підприємців. 

Водночас, це положення не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи чи надання послуги згідно з цивільно-правовим договором. Зокрема, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222  п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

У випадку, коли фізична особа – підприємець є платником єдиного податку, то крім вказаних документів такій особі рекомендується надати копію Свідоцтва про сплату єдиного податку,  в якому зазначаються обрані ним види діяльності. 

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з окремих податків і зборів, зокрема, з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з гл.1 розд. ХІV ПКУ (п.297.1 ст.297 ПКУ). 

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною  особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, визначено ст. 177 ПКУ. А особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку - ст. 297 ПКУ.  

Міністерство доходів і зборів України

За несвоєчасну виплату зарплати працівники повинні отримати компенсацію, яка оподатковується

Підприємства, установи, організації, які затримують виплату працівникам заробітної плати на один і більше календарних місяців, зобов’язані компенсувати громадянам втрату частини доходів. Тобто, у випадку затримки виплати заробітної плати роботодавець повинен нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати. Сума такої компенсації є додатковою виплатою до заробітної плати, тому включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника. 

Звертаємо увагу, виплату компенсації працівникам за втрату частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати передбачено Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (ст.34). 

Компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом, для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб прирівнюються до заробітної плати (пп.14.1.48 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України). Такі виплати оподатковуються за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ (15% та/або 17%).

Сума компенсації включається до фонду оплати праці того місяця, в якому фактично проводиться її нарахування та виплата у відповідності з пп. 1.6.2 р.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5. 

Міністерство доходів і зборів України