Урок 19. Наймані особи платника єдиного податку

Відповідно до статті 291 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс) платники єдиного податку можуть використовувати працю найманих осіб із обмеженнями. Так:

• фізичні особи – підприємці – платники першої групи не використовують працю найманих осіб;
• фізичні особи – підприємці – платники другої групи не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
• фізичні особи – підприємці – платники третьої групи не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

Oюридичні особи - платники четвертої групи - середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб.

При використанні праці найманих осіб платник єдиного податку виконує передбачені Податковим кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Нагадуємо, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (пункт 164.6 статті 164 Податкового кодексу).

Як передбачено пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Разом з тим, у разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зокрема, у вигляді заробітної плати, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб та розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2012 року встановлено на рівні 1073 гривні.

Тому в 2012 році податкова соціальна пільга має застосовуватися до нарахованої місячної заробітної плати при умові неперевищення такої заробітної плати суми 1500 грн. (1073 грн. х 1,4).

Порядок надання та перелік податкових соціальних пільг передбачено статтею 169 Податкового кодексу.

Управління масово-роз’яснювальної роботи
та звернень громадян
ДПА у Дніпропетровській області