Міністерство соціальної політики України листом від 27.04.2012 р. № 70/06/186-12 нагадав, що відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк (звільнитися), попередивши про це власника чи уповноважений ним орган письмово за два тижні.
При цьому обмеження щодо звільнення працівника, який знаходиться на лікарняному, стосується тільки звільнення з ініціативи власника, що встановлено ст. 40 КЗпП, якою передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП).
Тобто чинним законодавством не заборонене звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням (ст. 38 КЗпП).
Водночас звільнення працівника за власним бажанням, який захворів у період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення.
середа, 29 серпня 2012 р.
Відповідальність за неподання додатків до декларації з ПДВ
Яка передбачена відповідальність у разі неподання до органу державної податкової служби платником ПДВ додатків до податкової декларації з ПДВ?
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.
Крім цього, згідно з п. 13 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за №1490/20228, декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.
Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПКУ податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Таким чином, у разі неподання до органу державної податкової служби додатків до податкової декларації з ПДВ така податкова декларація не визнається податковою декларацією.
При цьому, якщо платник податку не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, то такий платник сплачує штраф у розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 ПКУ).
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.
Крім цього, згідно з п. 13 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за №1490/20228, декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.
Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПКУ податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Таким чином, у разі неподання до органу державної податкової служби додатків до податкової декларації з ПДВ така податкова декларація не визнається податковою декларацією.
При цьому, якщо платник податку не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, то такий платник сплачує штраф у розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 ПКУ).
Внесення на рахунок виручки, відображеної в Книзі доходів, вдруге в Книзі не відображається
Чи включається повторно до доходу фізособи-підприємця — платника єдиного податку сума доходу, отримана в готівці від продажу товарів (робіт, послуг), відображена у книзі обліку доходів (книзі обліку доходів і витрат), при внесенні її на розрахунковий рахунок?
Доходом фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі (відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ зі змінами та доповненнями).
Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 р. №1637 (далі — наказ №1637), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.11 р. за №1534/20272.
Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат (далі — Книга) за формою та порядку затвердженої згідно з наказом №1637. Відповідно до затвердженого порядку у Книзі відображаються фактично отримані суми доходів і фактично понесені суми витрат від провадження підприємницької діяльності щоденно, за підсумком робочого дня, а також із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.
Отже, якщо фізична особа — підприємець отримані суми доходу від продажу товарів (робіт, послуг) у вигляді готівки відобразила у Книзі та вносить у погодженому з банком порядку готівку на свій розрахунковий рахунок, який відкритий для здійснення підприємницької діяльності, то вдруге ця сума не відображається у Книзі, яку ведуть платники єдиного податку.
Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 р. №1637 (далі — наказ №1637), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.11 р. за №1534/20272.
Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат (далі — Книга) за формою та порядку затвердженої згідно з наказом №1637. Відповідно до затвердженого порядку у Книзі відображаються фактично отримані суми доходів і фактично понесені суми витрат від провадження підприємницької діяльності щоденно, за підсумком робочого дня, а також із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.
Отже, якщо фізична особа — підприємець отримані суми доходу від продажу товарів (робіт, послуг) у вигляді готівки відобразила у Книзі та вносить у погодженому з банком порядку готівку на свій розрахунковий рахунок, який відкритий для здійснення підприємницької діяльності, то вдруге ця сума не відображається у Книзі, яку ведуть платники єдиного податку.
вівторок, 28 серпня 2012 р.
Коригування податкової накладної у разі повернення коштів покупцю, що не був зареєстрований платником ПДВ?
Який порядок складання розрахунку коригування до податкової накладної у разі повернення коштів покупцю, який на дату їх оплати не був зареєстрований платником ПДВ?
Відповідно до п. 192.2 ст. 192 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, зменшення суми податкових зобов’язань платника податку — постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов’язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
Тобто на момент повернення коштів покупцю, який на дату їх оплати не був зареєстрований платником податку на додану вартість, незалежно від того, чи є покупець на дату повернення коштів зареєстрованим платником податку на додану вартість чи ні, законодавчі підстави для коригування податкових зобов’язань у постачальника відсутні.
Тобто на момент повернення коштів покупцю, який на дату їх оплати не був зареєстрований платником податку на додану вартість, незалежно від того, чи є покупець на дату повернення коштів зареєстрованим платником податку на додану вартість чи ні, законодавчі підстави для коригування податкових зобов’язань у постачальника відсутні.
Для підприємців-інвалідів пільг з єдиного податку не передбачено
Чи передбачені пільги для фізосіб-підприємців — платників єдиного податку — інвалідів І чи ІІ групи щодо зменшення встановлених ставок єдиного податку?
Нормами ПКУ передбачено, що у разі застосування спрощеної системи оподаткування — здійснюється сплата єдиного податку, який встановлюється у відсотках (фіксованих ставках) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Вибір системи оподаткування здійснюється фізичною особою — підприємцем самостійно.
Глава 1 розділу XIV ПКУ, яка визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, не передбачає зменшення встановлених ставок єдиного податку для фізичних осіб — підприємців для осіб, які належать до певних соціальних категорій громадян.
Згідно зі ст. 128 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV зі змінами та доповненнями громадянин — підприємець зобов’язаний сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.
З урахуванням викладеного, законодавчо не передбачено зменшення встановлених ставок єдиного податку для фізичних осіб — підприємців незалежно від приналежності особи до певної соціальної категорії громадян.
Нормами ПКУ передбачено, що у разі застосування спрощеної системи оподаткування — здійснюється сплата єдиного податку, який встановлюється у відсотках (фіксованих ставках) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Вибір системи оподаткування здійснюється фізичною особою — підприємцем самостійно.
Глава 1 розділу XIV ПКУ, яка визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, не передбачає зменшення встановлених ставок єдиного податку для фізичних осіб — підприємців для осіб, які належать до певних соціальних категорій громадян.
Згідно зі ст. 128 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV зі змінами та доповненнями громадянин — підприємець зобов’язаний сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.
З урахуванням викладеного, законодавчо не передбачено зменшення встановлених ставок єдиного податку для фізичних осіб — підприємців незалежно від приналежності особи до певної соціальної категорії громадян.
понеділок, 27 серпня 2012 р.
Оподаткуваний дохід та сума сплаченого ЄСВ за себе
Чи має право ФОП - платник ЄП третьої групи зменшити свій оподатковуваний дохід на суму сплаченого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування?
Відповідно до п.292.10 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону.
Отже, до оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку третьої групи не включається сплачена сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Отже, до оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку третьої групи не включається сплачена сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Єдина база податкових знань
Несплата єдиного податку за час відпустки та лікарняного
Єдинник 2 групи не використовує найману працю. Поясніть, будь ласка, чи можна в травні бути на лікарняному 30 днів, а в червні взяти відпустку, чи протягом року може бути тільки щось одне: відпустка або лікарняний?
Відповідно до п. 295.5 Податкового кодексу України платники єдиного податку 1 і 2 груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Враховуючи вищениведене, Ви можете в травні перебувати на лікарняному протягом 30 днів, а в червні взяти відпустку.
Відповідно до п. 295.5 Податкового кодексу України платники єдиного податку 1 і 2 груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Враховуючи вищениведене, Ви можете в травні перебувати на лікарняному протягом 30 днів, а в червні взяти відпустку.
ДПС у м.Києві
Чи включається повторно до доходу ФОП - єдинника сума доходу, отримана в готівці від продажу товарів при внесенні її на розрахунковий рахунок?
Чи включається повторно до доходу ФОП - платника ЄП сума доходу, отримана в готівці від продажу товарів (робіт, послуг), відображена в книзі обліку доходів (книзі обліку доходів і витрат), при внесенні її на розрахунковий рахунок?
Відповідно до пп.1 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями доходом фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 цієї статті.
Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі – наказ №1637), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.11 за №1534/20272.
Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат (далі – Книга) за формою та порядку затвердженої згідно наказу №1637. Відповідно до затвердженого порядку у Книзі відображаються фактично отримані суми доходів і фактично понесені суми витрат від провадження підприємницької діяльності щоденно, за підсумком робочого дня, а також із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.
Отже, якщо фізична особа – підприємець отримані суми доходу від продажу товарів (робіт, послуг) у вигляді готівки відобразила у Книзі та вносить у погодженому з банком порядку готівку на свій розрахунковий рахунок, який відкритий для здійснення підприємницької діяльності, то вдруге ця сума не відображається у Книзі, яку ведуть платники єдиного податку.
Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі – наказ №1637), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.11 за №1534/20272.
Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат (далі – Книга) за формою та порядку затвердженої згідно наказу №1637. Відповідно до затвердженого порядку у Книзі відображаються фактично отримані суми доходів і фактично понесені суми витрат від провадження підприємницької діяльності щоденно, за підсумком робочого дня, а також із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.
Отже, якщо фізична особа – підприємець отримані суми доходу від продажу товарів (робіт, послуг) у вигляді готівки відобразила у Книзі та вносить у погодженому з банком порядку готівку на свій розрахунковий рахунок, який відкритий для здійснення підприємницької діяльності, то вдруге ця сума не відображається у Книзі, яку ведуть платники єдиного податку.
Єдина база податкових знань
Як нумерується книга обліку доходів ФОП – єдинника
Як нумерується книга обліку доходів ФОП – платника ЄП (з титульної сторінки чи з наступної)?
Відповідно до пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів.
Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі – Порядок №1637).
У книзі обліку доходів (далі - Книга) фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку) відображають щоденно, за підсумками робочого дня отримані доходи (п.1 Порядку №1637).
Прошнурована та пронумерована Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку платників податку (п.2 Порядку №1637).
У Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у платника податку (п.4 Порядку №1637).
Отже, якщо сторінки в Книзі закінчилися, то платник податку має завести нову Книгу, при цьому дата першого запису в новій Книзі повинна припадати на день, наступний за останнім днем запису, зробленим у Книзі, яка велась раніше.
Книга – це одна з форм матеріальної конструкції документа у вигляді оправленого блоку скріплених у корінці аркушів паперу.
Враховуючи вищевикладене, Книга повинна бути прошнурована та мати пронумеровані сторінки. Нумерація сторінок повинна розпочинатись з першої сторінки, на якій будуть здійснюватись записи по господарських операціях платника податку. На останній сторінці вказується кількість сторінок, що є в Книзі, запис про це завіряється підписом платника податку та печаткою органу державної податкової служби, де зареєстрований такий платник.
Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі – Порядок №1637).
У книзі обліку доходів (далі - Книга) фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку) відображають щоденно, за підсумками робочого дня отримані доходи (п.1 Порядку №1637).
Прошнурована та пронумерована Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку платників податку (п.2 Порядку №1637).
У Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у платника податку (п.4 Порядку №1637).
Отже, якщо сторінки в Книзі закінчилися, то платник податку має завести нову Книгу, при цьому дата першого запису в новій Книзі повинна припадати на день, наступний за останнім днем запису, зробленим у Книзі, яка велась раніше.
Книга – це одна з форм матеріальної конструкції документа у вигляді оправленого блоку скріплених у корінці аркушів паперу.
Враховуючи вищевикладене, Книга повинна бути прошнурована та мати пронумеровані сторінки. Нумерація сторінок повинна розпочинатись з першої сторінки, на якій будуть здійснюватись записи по господарських операціях платника податку. На останній сторінці вказується кількість сторінок, що є в Книзі, запис про це завіряється підписом платника податку та печаткою органу державної податкової служби, де зареєстрований такий платник.
Єдина база податкових знань
В який термін потрібно зареєструвати нові книги обліку доходів і витрат?
В який термін ФОП – платники ЄП, віднесені до першої – третьої груп, зобов’язані зареєструвати нові книги обліку доходів або книги обліку доходів і витрат?
З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 04.11.11 №4014-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування обліку та звітності».
У статті 291 глави 1 Розділу ХІУ Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-ІУ (далі - Кодекс) встановлені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 – 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.
Згідно із пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Підпунктом 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат.
Порядок ведення книг обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та книг обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі –Порядок).
Відповідно до вимог Порядку у книзі обліку доходів або книзі обліку доходів і витрат відображається фактично отримана сума доходів і фактично понесена сума витрат від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової книги обліку доходів або книги обліку доходів і витрат протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня книга залишається у платника податку.
Відповідно до п.7 Порядку дані книги використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.
Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку реєструють у податкових органах книги обліку доходів або книги обліку доходів і витрат до отримання доходів від здійснення підприємницької діяльності цими підприємцями, у разі необхідності реєстрації нової книги протягом податкового (звітного) періоду вони повинні дотримуватись вимог п.4 Порядку.
З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 04.11.11 №4014-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування обліку та звітності».
У статті 291 глави 1 Розділу ХІУ Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-ІУ (далі - Кодекс) встановлені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 – 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.
Згідно із пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Підпунктом 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат.
Порядок ведення книг обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та книг обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі –Порядок).
Відповідно до вимог Порядку у книзі обліку доходів або книзі обліку доходів і витрат відображається фактично отримана сума доходів і фактично понесена сума витрат від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової книги обліку доходів або книги обліку доходів і витрат протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня книга залишається у платника податку.
Відповідно до п.7 Порядку дані книги використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.
Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку реєструють у податкових органах книги обліку доходів або книги обліку доходів і витрат до отримання доходів від здійснення підприємницької діяльності цими підприємцями, у разі необхідності реєстрації нової книги протягом податкового (звітного) періоду вони повинні дотримуватись вимог п.4 Порядку.
Єдина база податкових знань
Як єдинники другої і третьої груп, які не є платниками ПДВ, заповнюють книгу обліку доходів у разі використання найманої праці?
Яким чином ФОП – платники ЄП другої і третьої груп, які не є платниками ПДВ, заповнюють книгу обліку доходів у разі використання найманої праці?
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 – 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.
Згідно із пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що у Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.
Згідно із п. 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги).
Відповідно до п. 6 Порядку платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:
у графі 1 зазначається дата запису.
у графах 2 - 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до п. 293.2 та пп. 2 п. 293.3 ст. 293 ПКУ, а саме:
у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги. При цьому, у разі використання найманих працівників фізичні особі – підприємці у графі 2 за підсумками робочого дня зазначають суму коштів, яку отримали наймані працівники протягом робочого дня.
у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати.
у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3.
у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
у графі 6 відображається сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
у графі 7 відображається загальна сума доходу як сума граф 4, 5 і 6.
у графах 8 і 9 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до пп. 2 - 4 п. 293.4 ст. 293 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, якщо фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку другої або третьої груп, що не є платниками податку на додану вартість, при здійсненні своєї господарській діяльності використовують найману працю, то сума коштів, яка отримується найманими працівниками протягом робочого дня, відображається у графі 2 Книги в кінці робочого дня загальним підсумком.
Згідно із пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що у Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.
Згідно із п. 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги).
Відповідно до п. 6 Порядку платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:
у графі 1 зазначається дата запису.
у графах 2 - 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до п. 293.2 та пп. 2 п. 293.3 ст. 293 ПКУ, а саме:
у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги. При цьому, у разі використання найманих працівників фізичні особі – підприємці у графі 2 за підсумками робочого дня зазначають суму коштів, яку отримали наймані працівники протягом робочого дня.
у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати.
у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3.
у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
у графі 6 відображається сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
у графі 7 відображається загальна сума доходу як сума граф 4, 5 і 6.
у графах 8 і 9 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до пп. 2 - 4 п. 293.4 ст. 293 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, якщо фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку другої або третьої груп, що не є платниками податку на додану вартість, при здійсненні своєї господарській діяльності використовують найману працю, то сума коштів, яка отримується найманими працівниками протягом робочого дня, відображається у графі 2 Книги в кінці робочого дня загальним підсумком.
Єдина база податкових знань
Реквізити в касовому чеку при отриманні передоплати
Я приватний підприємець на загальній системі
оподаткування, здійснюю продаж цементу через реєстратор розрахункових оперецій,
та через банк. Під час проведення податкової перевірки інспекори податкової інспекції
звинувачуть мене в "не програмуванні касового апарату". Хоча в даній
ситуації касовий апарат запрограмований, а саме: назва (цемент) *к-ть- ціна-
загальна сума... Постачання цементу одного і того ж виду здійснють два різних постачальники. В свою чергу
податкові інспектори зобов*язують вказувати не марку цементу а його
постачальника, спираючись на ЗУ "Про застосування РРО" чи правомірні
ці дії з боку податкових інспекторів ?
Пунктом 11 ст.3
Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг" передбачено проводити розрахункові операції через реєстратори
розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування
найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
Наказом ДПА України №614 від
01.12.2000 «Положення про форму та зміст розрахункових документів» передбачено такі обов'язкові реквізити для фіскального касового чека:
- назву господарської одиниці;
- адресу господарської одиниці;
- для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН";
- для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД";
- якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги);
- вартість одиниці виміру товару (послуги);
- найменування товару (послуги);
- літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги);
- позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати;
- загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО";
- для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ";
- порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;
- фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН";
- напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.
Внесення інших реквізитів до касового чеку є не обов'язковим та не являється порушенням.
ДПС у м.Києві
Зміни в інструкції про службові відрядження
Наказом Міністерства фінансів України (далі — Мінфін) від 07.07.2012 р. № 807 внесено зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59.
Змінами передбачено, що:
— дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження;
— дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
Також Інструкцію доповнено новими положеннями, якими уточнено: якщо працівник, відряджений для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах із питань, які стосуються основної діяльності підприємства, за умовами запрошення безоплатно забезпечується харчуванням організаторами таких заходів або якщо вартість харчування включається до рахунків на найм житлового приміщення, проїзних документів без визначення конкретної суми, добові витрати відшкодовуються в розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для України згідно з додатком 1 до постанови КМУ від 02.02.2011 р. № 98, зокрема, 80% — при одноразовому, 55% — дворазовому, 35% — триразовому харчуванні.
Крім того, дещо змінено положення зазначеної Інструкції щодо оплати праці за час перебування працівника у відрядженні. Відповідно до змін за відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі.
Уточнено, що працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим за середній заробіток.
Наказ від 07.07.2012 р. № 807 набере чинності з дня офіційного опублікування.
Змінами передбачено, що:
— дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження;
— дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
Також Інструкцію доповнено новими положеннями, якими уточнено: якщо працівник, відряджений для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах із питань, які стосуються основної діяльності підприємства, за умовами запрошення безоплатно забезпечується харчуванням організаторами таких заходів або якщо вартість харчування включається до рахунків на найм житлового приміщення, проїзних документів без визначення конкретної суми, добові витрати відшкодовуються в розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для України згідно з додатком 1 до постанови КМУ від 02.02.2011 р. № 98, зокрема, 80% — при одноразовому, 55% — дворазовому, 35% — триразовому харчуванні.
Крім того, дещо змінено положення зазначеної Інструкції щодо оплати праці за час перебування працівника у відрядженні. Відповідно до змін за відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі.
Уточнено, що працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим за середній заробіток.
Наказ від 07.07.2012 р. № 807 набере чинності з дня офіційного опублікування.
четвер, 23 серпня 2012 р.
Зміни, що стосуються всіх приватних підприємців по блоку місцевих податків і зборів, ресурсних платежів
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажопасажирських автомобілів сплачується за ставками, встановленими для вантажних автомобілів (пп. 234.1.6. ПКУ).
Екологічний податок. Внесено зміни до терміну «розміщення відходів» (пп. 14.1.223 ПКУ). З 01.01.2013 р.: «розміщення відходів — постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місця розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами».
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Його впровадження відкладається на 2013 рік.
Збір за місця для паркування транспортних засобів. Сума збору відповідно до податкової декларації сплачується протягом 50 днів після закінчення звітного періоду, за місцезнаходженням об’єкта оподаткування (пп. 266.5.1 ПКУ).
Туристичний збір. Сума збору, обчислена відповідно до квартальної податкової декларації, сплачується за місцезнаходженням податкових агентів в «50-денний строк» (пп. 268.7.1 ПКУ).
Плата за землю. Про визначення бази оподаткування у разі плати за землю (п. 271.2 ПКУ), якщо рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок оприлюднюється після 15 липня поточного року, то в наступному році не запрацюють нові показники. У разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни (286.4 ПКУ).
Збір за спеціальне використання землі. Приватні підприємці на всіх системах оподаткування (загальна, спрощена) з 01.07.2012 р. не сплачують «водний» збір у разі використання води тільки для власних санітарно-гігієнічних і питних потреб (п. 323.2 ПКУ).
Податківці проти податкового кредиту по основних засобах у підприємця
Я приватний підприємець на єдиному податку, платник ПДВ. Для своєї господарської діяльності придбав легковий і вантажний автомобілі. Чи можу я віднести суму ПДВ в податковій кредит від покупки цих авто?
Загальний порядок формування податкового кредиту з ПДВ як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями, далі – ПКУ).
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ.
Таким чином, особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, ПКУ не передбачено.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів, інших основних фондів та товарів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. При цьому, відповідно до п.8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому слід враховувати, що ст.51 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, ПКУ не передбачено.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів, інших основних фондів та товарів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. При цьому, відповідно до п.8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому слід враховувати, що ст.51 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням транспортних засобів (вантажного автомобіля), за умови взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку. В той же час слід враховувати, що відповідно до ст.325 ЦКУ право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди), яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.
Державна податкова служба у м. Київ
За невірне заповнення декларацій платником єдиного податку штрафи не застосовуються
Відповідно до Закону України від 24.05.2012 № 4834-VI «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012р. порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку платниками не застосовуються.
При цьому, адміністративні стягнення (штрафи), передбачені ст.164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84р. № 8073-X, за неправильність заповнення у період з 1 січня по 31 грудня 2012р. платниками єдиного податку Книги обліку доходів та Книги обліку доходів і витрат, не застосовуються.
При цьому, адміністративні стягнення (штрафи), передбачені ст.164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84р. № 8073-X, за неправильність заповнення у період з 1 січня по 31 грудня 2012р. платниками єдиного податку Книги обліку доходів та Книги обліку доходів і витрат, не застосовуються.
Прес–служба ДПС у Дніпропетровській обл., за матеріалами Дніпродзержинської ОДПІ
Підпис бухгалтера, який працює у підприємця, в електронному звіті
У ФО – підприємця є бухгалтер, (без права підпису платіжних доручень та інших банківських документів), в обов’язки якого входить виписка податкових накладних. Головного бухгалтера немає. Всю звітність підписує лише підприємець. Є електронні ключі з цифровим підписом ФО- підприємця та печатки. Чи може цей бухгалтер ставити свій підпис та прізвище на тих податкових накладних, які підлягають реєстрації в ЄДР, чи це повинен робити підприємець?
Відповідно до п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246: продавець, що є фізичною особою - підприємцем, накладає електронний цифровий підпис у такому порядку:
- першим - електронний цифровий підпис фізичної особи - підприємця;
- другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи.
У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку:
У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку:
- першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
Державна податкова служба у м. Києві
Повернення переплати ПДФО у зв'язку зі зменшенням протягом року авансових платежів: що і як робити
Я підприємець на загальній системі і платник ПДВ. Подав лист на зменшення авансового платежу, який повинен сплатити до 15.08.12, так як прибуток за підсумками другого кварталу зменшився на 50%. Відповідно у другому кварталі я заплатив авансом ПДФО на 50% більше ніж фактично податок з отриманого прибутку за другий квартал 2012 року. Питання: чи можу я і яка процедура заліку фактичної переплати авансового платежу?
Відповідно до п. 177.5 Податкового кодексу України (далі – ПК) фізичні особи - підприємці подають до податкового органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Авансові платежі з ПДФО розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100% річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25% щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада) (пп. 177.5.1 ПК). У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20% у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, пропорційно зменшенню суми доходу.
Для зменшення суми авансового платежу ФОП до настання строку його сплати до податкового органу подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк (встановлений пп. 177.5.1 ПК), пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу, у разі, якщо відбулось зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20% у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал. Остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати (пп.177.5.3 ПК). Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому ПК.
Тобто, фізична особа – підприємець за результатами календарного року подає податкову декларацію та за результатами проведеного перерахунку сплачує податок на доходи фізичних осіб, або подає заяву про повернення податку у законодавчо встановленому порядку.
Авансові платежі з ПДФО розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100% річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25% щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада) (пп. 177.5.1 ПК). У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20% у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, пропорційно зменшенню суми доходу.
Для зменшення суми авансового платежу ФОП до настання строку його сплати до податкового органу подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк (встановлений пп. 177.5.1 ПК), пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу, у разі, якщо відбулось зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20% у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал. Остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати (пп.177.5.3 ПК). Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому ПК.
Тобто, фізична особа – підприємець за результатами календарного року подає податкову декларацію та за результатами проведеного перерахунку сплачує податок на доходи фізичних осіб, або подає заяву про повернення податку у законодавчо встановленому порядку.
Державна податкова служба у м. Києві
Пробитий по касі готівковий розрахунок замість безготівкового: виправлення РРО-помилок
При продажу товару за платіжною банківською картою, касир невірно пробив чек по касі, тобто замість закриття за безготівковий розрахунок закрив за готівковий розрахунок. Виявив помилку після закриття Z-звіту. Як змінити помилку, які документи потрібно заповнити? І якщо ситуація зворотня -по касі пробитий безготівковий розрахунок замість готівкового.
Відповідно до п. 4.8 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа.
Акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії СГ і зберігаються протягом 3 років.
У разі відсутності у СГ бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.
Акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії СГ і зберігаються протягом 3 років.
У разі відсутності у СГ бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.
Державна податкова служба у м. Київ
Право на податковий кредит при капремонті власного будинку, що здається в оренду
Я приватний підприємець і платник ПДВ. Здійснив капітальний ремонт будівлі для передачі будівлі в оренду. Чи можу я віднести ці суми до податкового кредиту з ПДВ?
Громадянин як власник належного йому майна може використовувати його для здійснення господарської та іншої діяльності, не забороненої законом, зокрема передавати його за плату у володіння та користування іншим особам (стаття 760 Цивільного кодексу України).
Згідно з Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України фізична особа самостійно має право обрати спосіб реалізації своєї діяльності, в т. ч. шляхом здійснення підприємницької діяльності. Підприємець має право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, в т. ч. здавання в оренду власного майна.
З 01.01.2004 р. правові засади провадження підприємницької діяльності регулюються нормами Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. N436-IV, відповідно до глави 4 (ст. 42, 44, 47) якого сутність визначення поняття "підприємництво", принципи його здійснення ґрунтуються на самостійності та систематичності провадження діяльності, метою якої є одержання прибутку, а також на рівності прав та можливостей незалежно від обраних організаційних форм підприємницької діяльності.
Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2 500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість для осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, визначений статтею 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі - Кодекс).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для суб'єктів господарювання - фізичних осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, Кодексом не передбачено.
Згідно з Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України фізична особа самостійно має право обрати спосіб реалізації своєї діяльності, в т. ч. шляхом здійснення підприємницької діяльності. Підприємець має право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, в т. ч. здавання в оренду власного майна.
З 01.01.2004 р. правові засади провадження підприємницької діяльності регулюються нормами Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. N436-IV, відповідно до глави 4 (ст. 42, 44, 47) якого сутність визначення поняття "підприємництво", принципи його здійснення ґрунтуються на самостійності та систематичності провадження діяльності, метою якої є одержання прибутку, а також на рівності прав та можливостей незалежно від обраних організаційних форм підприємницької діяльності.
Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2 500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість для осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, визначений статтею 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі - Кодекс).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для суб'єктів господарювання - фізичних осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, Кодексом не передбачено.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при операціях з нерухомим майном є взяття на облік такого майна в якості основних фондів та подальше використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку за наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, а також відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, відповідно до п.8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено п.2 ст.3 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому слід враховувати, що ст.51 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку капітальним ремонтом нежитлового приміщення, за умови взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання його в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.
Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку капітальним ремонтом нежитлового приміщення, за умови взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання його в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.
Враховуючи вищевикладене, до податкового кредиту фізичної особи - суб'єкта господарювання, платника ПДВ, який надає в оренду власне нерухоме майно (КВЕД 70.20.0) не можливе включення сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв’язку отриманням послуг з капітальним ремонтом нежитлового приміщення.
Державна податкова служба у м. Київ
Підписатися на:
Дописи (Atom)