Урок 3. Ставки єдиного податку

Ставки єдиного податку встановлюються:
- у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
- у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Платники єдиного податку	Фізичні особи - підприємці			Юридичні особи - суб'єкти господарювання
	І група	ІІ група	ІІІ група	IV група
1	2	3	4	5
Ставки єдиного податку	У межах 1-10% від мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня в розрахунку на календарний місяць	У межах 2-20% від мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня в розрахунку на календарний місяць	1) 3% від бази оподаткування при сплаті ПДВ; 2) 5% від бази оподаткування при включенні ПДВ до складу єдиного податку

Управління масово-роз’яснювальної роботи
та звернень громадян
ДПА у Дніпропетровській області

Урок 2. Групи, на які поділяються платники єдиного податку

Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку:

- перша, друга та третя групи – для фізичних осіб-підприємців;

- четверта група - для юридичних осіб.

Розглянемо умови та обмеження, встановлені для кожної з груп.

До платників єдиного податку, які відносяться до першої групи належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень.


До платників єдиного податку, які відносяться до четвертої групи належать юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Наочно умови роботи на єдиному податку представлені у табличному вигляді.

Єдиноподатники (критерії)	Фізичні особи - підприємці				Юридичні особи - суб'єкти господарювання
	І група	ІІ група	ІІІ група		IV група
1	2	3	4		5
Граничний обсяг доходів протягом року, грн	150 000	1 000 000	3 000 000		5 000 000
Максимальна кількість найманих працівників	Не можуть використовувати найману працю	10 (одночасно)			50 (середньооблікова чисельність)
Види господарської діяльності	Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або надання побутових послуг населенню (перелік побутових послуг для населення для цілей спрощеної системи оподаткування наведено в п.291.6 Податкового кодексу)	1) виробництво та/або продаж товарів; 2) надання послуг (у тому числі побутових) єдиноподатникам та/або населенню (крім посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна); 3) діяльність у сфері ресторанного господарства		Будь-які види діяльності, крім неприпустимих для єдиноподатників

 Управління масово-роз’яснювальної роботи
 та звернень громадян
ДПА у Дніпропетровській області

Урок 1. Основні положення, термін подання заяви на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Законом України від 04.11.11 №4014-VІ внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс) щодо спрощеної системи оподаткування обліку та звітності», які вступають в дію з 1 січня 2012 року.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на платників єдиного податку першої групи, платників єдиного податку другої групи та платників єдиного податку третьої групи.

Суб’єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а також фізичні особи – підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом- та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу і відповідають вимогам ст. 291 Податкового кодексу, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року. Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році суб’єктами господарювання, які не були платниками єдиного чи фіксованого податку, дохід від провадження господарської діяльності, одержаний у 2011 році, перераховується з урахуванням норм ст. 292 Податкового кодексу.

Тобто 25 січня 2012 року – останній день подання заяви на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до п. 299.3 ст. 299 Податкового кодексу свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково виключно суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам.

Управління масово-роз’яснювальної роботи
та звернень громадян
ДПА у Дніпропетровській області

Прес-конференція Мінюста «Типові помилки та запитання щодо застосування з 1 січня 2012 року Закону України «Про захист персональних даних»

23 грудня 2011 року об 11-00 в Міністерстві юстиції України (пров.Рильський, 10, 3-й поверх, велика зала колегій) відбудеться прес-конференція за участю першого заступника Голови Державної служби України з питань захисту персональних даних Лілії Олексюк та директора Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції Олени Зеркаль.

Прес-конференцію буде присвячено роз’ясненню типових помилок та запитань щодо застосування з 1 січня 2012 року Закону України «Про захист персональних даних» - що є базою персональних даних та у яких випадках необхідна її реєстрація, чи наступає автоматична відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних тощо.

Джерело: Мінюст

Роз'яснення Мінюсту: Деякі питання практичного застосування Закону України «Про захист персональних даних»

У зв’язку з численними зверненнями громадян щодо практичного застосування деяких положень Закону України «Про захист персональних даних» Міністерство юстиції надало роз’яснення з найбільш актуальних та поширених питань.

Мета закону
Що таке «персональні дані»
Що таке «база персональних даних»
Що не є базою персональних даних
Хто є володільцем та розпорядником бази персональних даних
Порядок реєстрації бази персональних даних
Оформлення заяви про реєстрацію бази персональних даних
Згода суб’єкта на обробку персональних даних та вимоги до її оформлення
Порядок та підстави повідомлення суб’єкта персональних даних про його права, що стосуються обробки персональних даних
Обробка персональних даних фізичними особами-підприємцями та самозайнятими особами
Контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних
Відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних


МЕТА ЗАКОНУ

Статтею 32 Конституції України проголошено право людини на невтручання в її особисте життя. Крім того, не допускається збирання, зберігання, використання поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З метою конкретизації права людини, гарантованого статтею 32 Конституції України, та визначення механізмів його реалізації 1 червня 2010 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про захист персональних даних» (далі – Закон), який набрав чинності з 1 січня 2011 року. Предметом правового регулювання Закону є правовідносини, пов’язані із захистом персональних даних під час їх обробки.

ЩО ТАКЕ «ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ»

Визначення поняття персональні дані наводиться в абзаці восьмому статті 2 Закону, відповідно до якого персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Але законодавством України не встановлено і не може бути встановлено чіткого переліку відомостей про фізичну особу, які є персональними даними, задля можливості застосування положень Закону до різноманітних ситуацій, в тому числі при обробці персональних даних в інформаційних (автоматизованих) базах та картотеках персональних даних, що можуть виникнути у майбутньому, у зв’язку зі зміною в технологічній, соціальній, економічній та інших сферах суспільного життя.

Наприклад, відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України громадянин при укладенні трудового договору зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

У зв’язку з цим персональні дані працівника, які містяться в паспорті або документі, що посвідчує особу, в трудовій книжці, документі про освіту (спеціальність, кваліфікацію), документі про стан здоров’я та інших документах, які він подав при укладенні трудового договору, обробляються володільцем бази персональних даних на підставі статті 24 Кодексу законів про працю України виключно для здійснення повноважень володільця бази персональних даних у сфері правовідносин, які виникли в нього з працівником на підставі трудового договору (контракту).

Таким чином, інформація про найманих працівників є базою персональних даних, оскільки, особові справи, трудові книжки, копії паспортів, документів про освіту зберігаються та обробляються роботодавцем.

ЩО ТАКЕ «БАЗА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ»

Поняття «база персональних даних» визначене абзацом другим статті 2 Закону, відповідно до якого база персональних даних – іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних.

З огляду на це база персональних даних є упорядкованою сукупністю логічно пов’язаних даних про фізичних осіб:

- що зберігаються та обробляються відповідним програмним забезпеченням, є базою персональних даних в електронній формі ;

- що зберігаються та обробляються на паперових носіях інформації, є базою персональних даних у формі картотек .

Картотекою персональних даних є будь-який структурований масив персональних даних, що є доступним з визначеними критеріями, незалежно від того, чи є такий масив централізованим, децентралізованим або розділеним на функціональних або географічних засадах

Такі дані мають бути структуровані за визначеними критеріями, що стосуються фізичних осіб, щоб забезпечити легкий доступ до відповідних персональних даних.

Варто зазначити, що, виходячи з положень статті 2 Закону, персональні дані одночасно можуть бути упорядковані і в електронній формі, і в формі картотек.

ЩО НЕ Є БАЗОЮ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Фізичні особи-підприємці та самозайняті особи самостійно визначають чи володіють вони базами персональних даних у сенсі Закону.

Законодавець поширив дію Закону на всі види діяльності, пов’язані зі створенням баз персональних даних та обробкою персональних даних у цих базах, за винятком такої діяльності, яка здійснюється:

- фізичною особою - виключно для непрофесійних особистих чи побутових потреб,

- журналістом - у зв’язку з виконанням ним службових чи професійних обов’язків,

- професійним творчим працівником - для здійснення творчої діяльності.

Так, під час здійснення своєї професійної діяльності на адвокатів законодавством не покладено обов’язок ведення баз персональних даних клієнтів. Але, якщо адвокати формують справи на своїх клієнтів, які вони постійно оновлюють та підтримують в актуальному стані, такі справи є базою персональних даних та підлягають державній реєстрації

Нотаріуси можуть обробляти персональні дані своїх найманих працівників, клієнтів у базах персональних даних, однак, документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса, визначені у статті 14 Закону України «Про нотаріат» не є базою персональних даних у сенсі Закону України «Про захист персональних даних» та не підлягають державній реєстрації.

Крім того, у випадку, якщо фізичні особи - підприємці укладають договори виконання робіт або надання послуг з фізичними особами, такі договори також не є базою персональних даних та не підлягають державній реєстрації.

ХТО Є ВОЛОДІЛЬЦЕМ ТА РОЗПОРЯДНИКОМ БАЗИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Володільцем бази персональних даних згідно з абзацом третім статті 2 Закону є фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб’єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних та процедуру їх обробки, якщо інше не визначене законом.

Так, якщо персональні дані обробляються юридичною особою, то володільцем бази персональних даних є юридична особа.

Розпорядником бази персональних даних згідно з абзацом дев’ятим статті 2 Закону може бути фізична чи юридична особа, якій володільцем бази персональних даних або законом надано право обробляти ці дані.

Практичним прикладом можуть бути відносини між юридичними особами та їх представництвами, філіями, відділеннями тощо. Так, у сенсі Закону ці представництва, філії, відділення виступатимуть розпорядниками баз персональних даних, володільцем яких є юридична особа.

Згідно зі статтею 4 Закону володільцем чи розпорядником бази персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи держави влади чи органи місцевого самоврядування, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Але якщо володільцем бази персональних даних є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, то розпорядником бази персональних даних, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ БАЗИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Відповідно до статті 9 Закону база персональних даних підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису уповноваженим державним органом з питань захисту персональних даних до Державного реєстру баз персональних даних.

У випадку, якщо юридична особа, фізична особа - підприємець, самозайнята особа встановлює, що вона не обробляє персональні дані, в такої особи відсутній обов’язок реєструвати базу персональних даних.

Указом Президента України «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних» від 6 квітня 2011 року визначено уповноваженим державним органом з питань захисту персональних даних – Державну службу України з питань захисту персональних даних, одним із основних завдань якої є реєстрація баз персональних даних.

Реєстрація бази персональних даних здійснюється за заявочним принципом шляхом повідомлення. Суть заявочного принципу полягає в тому, що основним є подання володільцем бази персональних даних заяви про реєстрацію бази персональних даних, а не отримання свідоцтва про державну реєстрацію бази персональних даних. Отже, ключовим та визначальним є факт внесення відповідного запису Державною службою України з питань захисту персональних даних до Державного реєстру баз персональних даних, а не отримання володільцем бази персональних даних свідоцтва про державну реєстрацію, що є наслідком зазначеного факту.

Сайт Державного реєстру баз персональних даних https://rbpd.informjust.ua, на якому є можливість слідкувати за ходом державної реєстрації заяви в режимі он-лайн.

ОФОРМЛЕННЯ ЗАЯВИ ПРО РЕЄСТРАЦІЮ БАЗИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Заява про реєстрацію бази персональних даних подається володільцем такої бази або уповноваженим представником в паперовій або електронній формі , вимоги до заповнення та порядок подання якої визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний реєстр баз персональних даних та порядок його ведення» від 25 травня 2011 року № 616 та наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження форм заяв про реєстрацію бази персональних даних та про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних і порядку їх подання» від 8 липня 2011 року № 1824/5. Ознайомитися із вказаним наказом в електронному вигляді можна на сайті Верховної Ради України: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0890-11.

Зокрема заява про реєстрацію бази персональних даних, що подається в електронній формі, повинна відповідати вимогам Законів України «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг». А саме: така заява повинна містити електронний підпис, що є обов’язковим реквізитом електронного документа та який накладається володільцем бази персональних даних для його ідентифікації Державною службою України з питань захисту персональних даних.

Заява про реєстрацію бази персональних даних та про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних, зокрема, повинна містити інформацію про мету обробки персональних даних з визначенням категорії обробки персональних даних.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих документах, які регулюють діяльність володільця бази персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

З огляду на вищевикладене метою обробки персональних даних є забезпечення володільцем бази персональних даних належного здійснення діяльності, визначеної в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих документах, які регулюють його діяльність, та внаслідок якої виникає необхідність у вчиненні будь-якої дії або сукупності дій з обробки персональних даних у базах. Слід звернути увагу на те, що склад та зміст персональних даних мають бути відповідними та не надмірним стосовно визначеної мети їх обробки.

Визначення категорії обробки персональних даних залежить від вимог до обробки персональних даних, які містяться в базах персональних даних заявника.

Так, Законом передбачені загальні та особливі вимоги обробки персональних даних. Статтею 6 Закону встановлені загальні вимоги обробки всіх наявних у суспільному житті персональних даних особи, за винятком персональних даних, для яких статтею 7 Закону визначені особливі вимоги обробки. До таких персональних даних належать дані про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, а також даних, що стосуються здоров’я чи статевого життя.

Підсумовуючи викладене, категорія обробки персональних даних визначається володільцем бази персональних даних в залежності від вимог до обробки персональних даних, що встановлені статтями 6, 7 Закону та яких володілець бази персональних даних зобов’язаний дотримуватися при обробці персональних даних.

Додаткової уваги потребує те, що володілець реєструє базу персональних даних, а саме надає відомості про неї, які включаються до Державного реєстру баз персональних даних, однак не передає Державній службі України з питань захисту персональних даних наявні в ній персональні дані.

Згідно частини 4 статті 9 Закону володілець бази персональних даних зобов’язаний повідомляти Державну службу України з питань захисту персональних даних про кожну зміну відомостей , необхідних для реєстрації бази персональних даних не пізніш ніж протягом 10 робочих днів з дня настання такої зміни.

Володілець бази персональних даних надсилає Державній службі України з питань захисту персональних даних заяву про внесення змін до відомостей необхідних для реєстрації, за формою встановленою наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження форм заяв про реєстрацію бази персональних даних та про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних і порядку їх подання» від 8 липня 2011 року № 1824/5. Володілець позначає «видалити» тих відомостей заяви, які змінились. На заміну ним шляхом позначення «додати» володілець подає нові відомості.

Свідоцтво про внесення змін до відомостей, необхідних для реєстрації бази персональних даних не надається. Натомість, Державна служба приймає рішення про внесення змін до відомостей, необхідних для реєстрації бази персональних даних шляхом надсилання володільцю бази персональних даних листа, в якому повідомляє про прийняте рішення.

Для видалення бази персональних даних з Державного реєстру баз персональних даних, володілець такої бази направляє в Державну службу захисту персональних даних заяву про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних та позначає «вилучити» всі поля відомостей, які були внесені.

ЗГОДА СУБ’ЄКТА НА ОБРОБКУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ТА ВИМОГИ ДО ЇЇ ОФОРМЛЕННЯ

Обробка персональних даних відповідно до частини 5 статті 6 Закону здійснюється за згодою суб’єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Так, відповідно до абзацу п’ятого статті 2 Закону згодою суб’єкта персональних даних є будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Обробка даних про фізичну особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених Законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. В цьому випадку під Законами розуміються всі інші Закони, які надають право на обробку персональних даних із зазначенням чіткого переліку таких даних.

Закон також дозволяє здійснювати обробку персональних даних без згоди субєкта персональних даних , якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту його життєво важливих інтересів. У такому випадку обробляти персональні дані без згоди суб’єкта персональних даних можна до часу, коли отримання згоди стане можливим.

Згідно з вимогами Закону згода суб’єкта персональних даних на обробку персональних даних повинна містити інформацію щодо:

- мети , яка визначається володільцем бази персональних даних в залежності від виду його діяльності, при здійсненні якої виникає необхідність у обробці персональних даних у базах персональних даних, конкретних цілей обробки персональних даних, для досягнення яких володілець бази персональних даних обробляє персональні дані у цій базі (стаття 2 Закону);

- обсягу персональних даних, а саме чіткого переліку персональних даних фізичної особи, які можуть обробляються володільцем бази персональних даних у цій базі (стаття 6 Закону);

- порядку використання персональних даних , який передбачає дії володільця бази щодо обробки цих даних, в тому числі використання персональних даних працівниками володільця бази персональних даних, відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов’язків, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб’єктам відносин, пов’язаних із персональними даними (стаття 10 Закону);

- порядку поширення персональних даних , який передбачає дії володільця бази персональних даних щодо передачі відомостей про фізичну особу з бази персональних даних (стаття 14 Закону);

- порядку доступу до персональних даних третіх осіб , який визначає дії володільця бази персональних даних у разі отримання запиту від третьої особи щодо доступу до персональних даних, у тому числі порядок доступу суб’єкта персональних даних до відомостей про себе (стаття 16 Закону).

ПОРЯДОК ТА ПІДСТАВИ ПОВІДОМЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ПРО ЙОГО ПРАВА, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ОБРОБКИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Однією зі складових процесу обробки персональних даних є їх збирання, що передбачає дії з підбору чи впорядкування відомостей про фізичну особу та внесення їх до бази персональних даних.

Так, згідно зі статтею 12 Закону володілець бази персональних даних протягом десяти робочих днів з дня включення персональних даних до бази персональних даних, що є дією зі збирання персональних даних, зобов’язаний повідомити суб’єкта персональних даних, виключно в письмовій формі , про його права, що визначені статтею 8 Закону, мету збору даних, яка визначається володільцем бази персональних даних, та осіб, яким будуть передаватися персональні дані.

Володілець бази звільняється від виконання вказаного обов’язку лише у разі, якщо персональні дані збираються ним із загальнодоступних джерел. Під визначенням «загальнодоступні джерела інформації», зокрема, розуміються друковані засоби масової інформації, засоби телерадіомовлення, інтернет-портали, публічні виступи та інші джерела інформації, до яких фізичні та юридичні особи мають вільний, необмежений чинним законодавством, доступ.

ОБРОБКА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ-ПІДПРИЄМЦЯМИ ТА САМОЗАЙНЯТИМИ ОСОБАМИ

Частиною 1 статті 24 Закону визначено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі лікарі, які мають відповідну ліцензію, адвокати, нотаріуси особисто забезпечують захист персональних даних, якими вони володіють згідно з вимогами закону.

КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Здійснення контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних відповідно до статті 23 Закону покладено на Державну службу України з питань захисту персональних даних.

Так, відповідно до підпункт 14 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 390, Державна служба України з питань захисту персональних даних здійснює контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних шляхом проведення виїзних та безвиїзних перевірок володільців та (або) розпорядників баз персональних даних.

Також відповідно до підпункту 16 пункту 3 цього Положення Державна служба України з питань захисту персональних даних складає адміністративні протоколи про виявленні порушення законодавства у сфері захисту персональних даних.

Але справи про адміністративні правопорушення у сфері захисту персональних даних розглядаються згідно зі статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення виключно районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

З метою забезпечення виконання громадянами, органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами організаціями незалежно від форми власності вимог Закону 2 червня 2011 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних», який набирає чинності з 1 січня 2012 року.

Відповідно до цього закону громадяни, посадові особи, громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності притягуються до адміністративної відповідальності за вчинення таких правопорушень:

1) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб’єкта персональних даних про його права у зв’язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються;

2) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних про зміну відомостей, що подаються для державної реєстрації бази персональних даних;

3) ухилення від державної реєстрації бази персональних даних;

4) недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних у базі персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них;

5) невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних.

За порушення недоторканості приватного життя, а саме за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації винна особа притягується до кримінальної відповідальності.

Джерело: Мінюст

Як перейти на єдиний податок з 2012 року?

Пропонуємо відповіді з Єдиної бази податкових знань ДПС Україна на найактуальніші питання підприємців, які планують з 2012 року застосовувати спрощену систему оподаткуванняЯкий термін подачі заяви для переходу на спрощену систему оподаткування ФОП, які вирішили сплачувати єдиний податок з 1 січня 2012 року?Відповідно до пп. "Г" п. 5 ст. 1 руб. II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.11.2011 р. № 4014-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" (далі - Закон № 4014) суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку згідно з Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку згідно р. IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", а також фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України (далі - ПК), і прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування виходячи з норм Закону № 4014 та відповідають вимогам ст. 291 НК, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування в 2012 році суб'єктами господарювання, які не були платниками єдиного або фіксованого податку, дохід від здійснення господарської діяльності, отриманий в 2011 році, перераховується з урахуванням норм ст. 292 НК.
За яких умов ФОП - платники єдиного податку мають право на застосування спрощеної системи оподаткування у наступному календарному році?Згідно п. 292.16 ст. 292 НК право на застосування спрощеної системи оподаткування у наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для першої, другої та третьої груп платників єдиного податку.При цьому, якщо протягом календарного року платники першої та другої групи використовували право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв'язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування у наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого пп. 3 п. 291.4 ст. 291 НК (Нагадаємо, що пп.3 п.291.4 ст. 291 НК встановлений граничний обсяг доходу в розмірі 3 млн. грн. (Для єдинників третьої групи) прим. Ред.)
За якою формою подається заява про обрання або переході на спрощену систему оподаткування на 2012 рік?Відповідно до пп. 298.1.1 ст. 298 НК для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.Форма та порядок подання заяви встановлюються Міністерством фінансів України. Разом з тим п. 46.6 ст. 46 НК встановлено, що, якщо в результаті введення нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності. До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, наступного за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.Отже, в період до затвердження нової форми заяви фізичні особи - підприємці, що прийняли рішення перейти на спрощену систему оподаткування з 1 січня 2012 року, мають право подати заяву за старою формою (додаток 1 до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженим наказом податкової служби Україна від 29 жовтня 1999 р. № 599) з обов'язковим зазначенням групи платника єдиного податку та ставки єдиного податку згідно з вимогами р. XIV НК.Інформація на сайт підготовлена ​​16.12.2011 р.Джерело: www.chp.com.ua

Єдиний податок: нові правила роботи

Автор:  

Наталія ДЗЮБА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Джерело: http://www.nibu.factor.ua

20.10.2011 р. Верховна Рада проголосувала, а Президент підписав Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 р. № 4014-VI див. с. 6, згідно з яким з 01.01.2012 р. вносяться зміни до Податкового кодексу та встановлюються нові правила роботи на спрощеній системі оподаткування. Оскільки всі очікують на зміни, що стосуються спрощеної системи оподаткування, сьогодні розглянемо норми саме щодо неї. 

Документи статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 4014 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 р. № 4014-VI.

Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Указ № 746 — Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.

Декрет № 13-92 — Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.

КВЕД ДК 009:2005 — Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005, затверджена наказом Держкомстату від 26.12.2005 р. № 375.

Чотири групи платників податку

З 01.01.2012 р. запроваджуються чотири групи платників єдиного податку, три з яких передбачено для фізосіб — суб’єктів підприємництва. Тепер підприємці-фізособи самостійно вибиратимуть, до якої з трьох груп належати (з урахуванням установлених обмежень). Згідно з пп. 291.4 і 298.3 ПКУ особам, які планують працювати на спрощеній системі оподаткування, доведеться в заяві про перехід на єдиний податок самостійно вказувати, до якої групи вони бажають належати (визначити, яку ставку єдиного податку мають намір сплачувати). Для юридичних осіб вибору немає — для них шлях відкрито виключно до четвертої групи. При цьому для кожної групи єдиноподатників передбачено:

— свої обмеження за видами діяльності;

— різний гранично допустимий обсяг річного доходу;

— різні ставки єдиного податку;

— певна максимально допустима кількість найманих працівників;

— специфічні правила обліку доходів, витрат та подання звітності.

Гранично допустимий обсяг річного доходу, максимальну кількість найманих працівників та допустимі види господарської діяльності в розрізі груп єдиноподатників наведемо в табл. 1.

Таблиця 1

Умови переходу на єдиний податок та перебування на ньому (п. 291.4 ПКУ)

Єдиноподатники Критерії	Фізособи-підприємці			Юридичні особи
	I група	II група	III група	IV група
Граничний обсяг доходу протягом календарного року, грн.	150000	1000000	3000000	5000000
Наприклад, якщо річний дохід підприємця перевищує 1 млн грн., то, вочевидь, що він може потрапити тільки до єдиноподатників групи 3. А от якщо річний дохід фізособи перебуває в межах до 150 тис. грн., вона має право на власний розсуд вибрати будь-яку з груп — 1, 2 чи 3, ураховуючи при цьому наявність/відсутність працівників та заплановані види діяльності. Юридичні особи відповідно потрапляють виключно до групи 4.
Максимальна кількість найманих працівників*	Не можуть використовувати найману працю	10 (одночасно)	20 (одночасно)	50 (середньооблікова чисельність**)
Види господарської діяльності	Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або надання побутових послуг населенню****	1) виробництво або продаж товарів; 2) надання послуг*** (у тому числі побутових****) єдиноподатникам та/або населенню, крім посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (гр. 70.31 КВЕД ДК009:2005); 3) діяльність у сфері ресторанного господарства	Будь-які види діяльності, крім недопустимих для єдиноподатника
* До розрахунку не включаються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку (п.п. 291.4.1 ПКУ). ** Середньооблікова кількість працівників — кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади у сфері статистики, з урахуванням усіх найманих працівників та осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш ніж один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку (п.п. 14.1.227 ПКУ). *** Залишається питання щодо робіт, які прямо тут не названо. **** Вичерпний перелік побутових послуг для цілей спрощеної системи оподаткування наведено в п.п. 291.7 ПКУ.

Види діяльності, заборонені для єдиноподатників

Докладніше розберемося з усіма заборонами, що стосуються видів діяльності єдиноподатників (основні заборони зазначено в п. 291.5 ПКУ). Для наочності наведемо їх у табл. 2.

Таблиця 2

Заборонені види діяльності для єдиноподатників

Групи єдиноподатників	Види діяльності	Норма ПКУ
1	2	3
1, 2 і 3 групи	технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005)	п.п. 291.5.2
	діяльність у сфері аудиту*
	* Зверніть увагу: діяльність у сфері бухобліку та аудиту віднесено до одного коду КВЕД ДК 009:2005 — 74.12.0, однак як заборонена в п.п. 291.5.2 ПКУ зазначена тільки діяльність у сфері аудиту. Тому вважаємо що підприємці-бухгалтери збережуть у 2012 році право працювати на спрощеній системі оподаткування.
	діяльність з надання в оренду земельних ділянок площею понад 0,2 га	п.п. 291.5.3
	діяльність з надання в оренду житлових приміщень загальною площею понад 100 кв. м
	діяльність з надання в оренду нежитлових приміщень (споруд, будівель) та/або їх частин, загальна площа яких перевищує 300 кв. м
1, 2, 3 і 4 групи	діяльність з організації, проведення азартних ігор	п.п. 291.5.1
	обмін іноземної валюти
	виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в місткостях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин)
	видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення
	видобуток, реалізація корисних копалин
	діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ
	діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату
	діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату
	діяльність з управління підприємствами
	діяльність з надання послуг пошти та зв'язку
	діяльність з організації та проведення гастрольних заходів
Інші заборони
Страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів		п.п. 291.5.4
Суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 %		п.п. 291.5.5
Представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб, які не є платниками єдиного податку		п.п. 291 5.6
Нерезиденти		п.п. 291.5.7
Суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг (крім безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин))		п.п. 291.5.8

Доходи єдиноподатника

Порядок визначення доходів та їх склад визначено ст. 292 ПКУ. Показник доходу для єдиноподатника має досить важливе значення. Адже, як зазначено в п.п. 292.14 ПКУ, визначення доходу здійснюється для цілей обкладення єдиним податком та для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Сьогодні Указ № 746 оперує таким показником, як «виручка». Нею вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (ст. 1 Указу № 746). Жодної конкретики щодо того, які саме суми мають уключатися до виручки, Указ № 746 не містить. Тому податківці частенько вимагають включати до виручки ті надходження, які, по суті, нею зовсім не є.

Це питання законодавцем не залишене без уваги: у пп. 292.1 — 292.4 ПКУ тепер зазначено перелік надходжень, які включатимуться до доходу єдиноподатника. Крім того, тепер у п.п. 292.11 ПКУ чітко прописано суми, що не є доходом для платників єдиного податку та відповідно не підлягають оподаткуванню. Для зручності визначення доходу наведемо в табл. 3.

Таблиця 3

Визначення доходу для платників єдиного податку

Фізособи-підприємці (групи 1 — 3)	Юридичні особи (група 4)
1	2
Що вважатиметься доходом (пп. 292.1 — 292.4 ПКУ)
дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);
кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності
безоплатно отримані товари (роботи, послуги)
фінансова поворотна допомога, надана на строк понад 12 місяців
дохід комісіонера (включаючи транзитні суми)
винагорода за договорами доручення, транспортного експедирування, агентськими договорами (без урахування транзитних сум)
Х	Різниця між сумою коштів, отриманих від продажу основних засобів та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу
Х	Дивіденди, не обкладені податком за ПКУ (наприклад, від нерезидента)
Що не вважатиметься доходом (пп. 292.1, 292.11 ПКУ)
проценти	Х
дивіденди	Х
роялті	Х
страхові виплати та відшкодування	Х
доходи від продажу рухомого* та нерухомого майна, що належить на праві власності фізичній особи та використовується в її госпдіяльності	Х
* Щодо рухомого майна, то при буквальному прочитанні сюди підходять будь-які товари, що явно абсурдно.
І хоча перелічені вище доходи у фізосіб-підприємців не обкладатимуться єдиним податком, вони обкладатимуться ПДФО згідно з розд. IV ПКУ. Наприклад, продаж нерухомого майна обкладатиметься ПДФО в порядку, передбаченому ст. 172 ПКУ, а рухомого майна — у порядку, передбаченому ст. 173 цього Кодексу.
суми поворотної фінансової допомоги, поверненої протягом 12 календарних місяців з моменту отримання
суми кредитів
суми коштів, отримані за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами
суми ПДВ (ті, хто застосовуватимуть ставку 3 %, братимуть дохід без ПДВ)
суми коштів цільового призначення, що надійшли з Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм
суми коштів (аванс, передоплата), які повертаються покупцю товарів (робіт, послуг) — платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товарів (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів
суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, установлених ПКУ, вартість яких було включено до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи — підприємця
суми ПДВ, отримані у вартості товарів (послуг), відвантажених (поставлених) платником податку у період його перебування на загальній системі оподаткування;
суми коштів або вартість майна, внесені засновниками або учасниками як внесок до статутного фонду платника
суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, установлених ПКУ, та суми ЄСВ, що поверталися платникові єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів
дивіденди, отримані юридичною особою — єдиноподатником від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному ПКУ*.
* Дивіденди, що виплачуються юридичними особами власникам корпоративних прав (засновникам платників єдиного податку), оподатковуються згідно з розд. ІІІ і IV цього Кодексу (п.п. 292.12 ПКУ).

Також згідно з п.п. 292.10 ПКУ не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента. Не є доходом і суми ЄСВ, нараховані єдиноподатником відповідно до закону.

Крім того, згідно з п.п. 292.15 ПКУ при визначенні обсягу доходу, необхідного для реєстрації та/або перебування на єдиному податку в наступному звітному періоді,не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-який попередній звітний період. До таких платежів можна зарахувати держмито та плату за технічне забезпечення судового процесу.

Зверніть увагу: як і раніше, при визначенні доходу збережено касовий підхід — дохід визначається за надходженням грошових коштів до каси або на банківські рахунки платників єдиного податку. Порядок визнання доходів для єдиноподатників наведемо в табл. 4.

Таблиця 4

Порядок визнання доходів

Вид доходів	Норма ПКУ	Дата визнання доходів
Дохід, отриманий у грошовій (готівковій та/або безготівковій формі)	п.п. 292.6	Дата надходження грошових коштів на банківськийй рахунок (до каси)
Дохід, отриманий в іноземній валюті	п.п. 292.5	Перераховується у гривні за офіційним курсом НБУ, установленим на дату отримання такого доходу (на дату надходження грошових коштів на банківський рахунок)
Сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності	п.п. 292.6	Дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності
Вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг)	п.п. 292.6	Дата фактичного отримання безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг)
Дохід від торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання	п.п. 292.7	Дата вилучення з автоматів (обладнання) грошових коштів
Дохід від торгівлі товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати з використанням жетонів, карток чи інших замінників грошових знаків	п.п. 292.8	Дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків

Ставки єдиного податку

З 01.01.2012 р. діятимуть як фіксовані ставки (для груп 1 і 2), так і відсоткові ставки від доходу (для груп 3 і 4). Фіксовані ставки для платників груп 1 і 2 встановлюються щорічно сільськими, селищними та міськими радами залежно від виду господарської діяльності в розрахунку на календарний місяць (п. 293.2 ПКУ).

Якщо підприємець здійснює декілька видів діяльності, ставка єдиного податку встановлюється на рівні найбільшої зі ставок, передбачених для таких видів діяльності (п. 293.6 ПКУ).

При здійсненні господарської діяльності на територіях більш ніж однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку (п. 293.7 ПКУ).

Крім того, у новій спрощеній системі тепер урегульовано питання оподаткування сум перевищення обсягу доходу для роботи на спрощеній системі, при отриманні доходу від виду діяльності, не зазначеного у Свідоцтві єдиноподатника, або забороненого виду діяльності, а також при порушенні грошової форми розрахунків — для них застосовуються підвищені ставки (пп. 293.4 — 293.5 ПКУ). Ставки єдиного податку з прив'язкою до груп єдиноподатників наведемо в табл. 5.

Таблиця 5

Ставки єдиного податку

Фізичні особи — підприємці			Юридичні особи
I група	II група	III група	IV група
Розмір звичайної ставки
У межах 1 — 10 % від мінімальної заробітної плати на 1 січня	У межах 2 — 20 % від мінімальної заробітної плати на 1 січня	3 % — від доходу при сплаті ПДВ; 5 % — від доходу при включенні ПДВ до складу єдиного податку
Розмір підвищеної ставки*
15 %			6 % — при сплаті ПДВ; 10 % — при включенні ПДВ до складу єдиного податку
* Про застосування підвищених ставок див. розділ «Відповідальність єдиноподатників».

Крім того, у п.п. 4 п. 293.8 ПКУ перелічені особи, які можуть вибрати ставку 3 % у добровільному порядку (див. табл. 6).

Таблиця 6

Хто може вибрати ставку 3 % у добровільному порядку

№ з/п	Суб'єкти господарювання		Норма ПКУ	Підстави для переходу
1	2		3	4
1	На загальній системі оподаткування (фізичні та юридичні особи)	Платники ПДВ	п.п. «а» п.п. 4 п. 293.8	Заява про перехід на спрощену систему, подана не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу
2		Неплатники ПДВ за умови реєстрації платником ПДВ, якщо відповідають критеріям добровільної реєстрації, передбаченим ст. 182 ПКУ	п.п. «в» п.п. 4 п. 293.8	Заява про перехід на спрощену систему оподаткування, подана не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійсненореєстрацію платником ПДВ. Указати бажану дату реєстрації платником ПДВ — 1 число такого кварталу
3	Платники єдиного податку на ставці 5 % (фізичні та юридичні особи)	Неплатники ПДВ, якщо за останні 12 календарних місяців обсяги постачання послуг (робіт) платникам ПДВ перевищують 300 тис. грн.	п.п. «г» п.п. 4 п. 293.8	Заява про зміну ставки єдиного податку, подана не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником ПДВ. Можна указати бажану дату реєстрації платником ПДВ — 1 число такого кварталу
4	Платники єдиного податку	Платники ПДВ у разі добровільної зміни ставки єдиного податку	п.п. «б» п.п. 4 п. 293.8	Заява про зміну ставки єдиного податку, подана не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому застосовуватиметься нова ставка
	Примітка. Поки не зрозуміло, як застосовувати цю підставу для добровільного переходу на ставку 3 %. Річ у тім, що платники єдиного податку із груп 3 і 4 за ставкою 5 % (крім тих, хто набрав за останні 12 місяців 300 тис. грн. обсягу постачання послуг, робіт платникам ПДВ), а також єдиноподатники груп 1, 2 не вважаються особами для цілей розд. V ПКУ, тобто не можуть бути платниками ПДВ навіть у випадку, якщо вони відповідають умовам для добровільної, а також обов’язкової реєстрації.

Фізособи-єдиноподатники групи 3 зможуть бути платниками ПДВ

Як відомо, після прийняття ПКУ всі фізособи-єдиноподатники втратили право бути платниками ПДВ. З 01.01.2012 р. таке право їм повертається, щоправда, не всім, а лише тим, хто вибере ставку єдиного податку в розмірі 3 % від доходу.

Теоретично потрапити до групи 3 зможе кожен підприємець, який претендує на статус єдиноподатника, якщо його дохід менше 3 млн грн., а кількість найманих працівників — не більше 20 осіб. Однак не всі єдиноподатники групи 3 «автоматично» зможуть стати платниками ПДВ — ними можуть бути лише ті підприємці, які:

— задовольняють умовам обов'язкової ПДВ-реєстрації (обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців перевищує 300000 грн.);

— задовольняють умовам добровільної ПДВ-реєстрації (обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менше 300000 грн., але обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ за останні 12 місяців сукупно перевищують 50 % загального обсягу постачання);

— є єдиноподатниками на ставці єдиного податку 5 %, які реєструються платниками ПДВ та обрали ставку єдиного податку 3 %, якщо за останні 12 календарних місяців обсяги постачання робіт (послуг) платникам ПДВ перевищують 300 тис. грн. (п.п. «г» п.п. 4 п. 293.8 ПКУ).

Від яких податків звільняються єдиноподатники

Перелік податків і зборів, від яких звільнено єдиноподатників, наведено в п.п. 297.1 ПКУ. Платники єдиного податку звільняються від сплати та подання податкової звітності щодо таких податків і зборів:

1) податку на прибуток (крім авансового внеску при виплаті дивідендів);

2) ПДФО — у частині доходів (об'єкта оподаткування), отриманих у результаті господарської діяльності фізичної особи та оподаткованих відповідно до гл. 1 розд. IV ПКУ. Єдиноподатник виконує передбачені ПКУ функції податкового агента в разі нарахування (виплати, надання) доходів, що обкладаються ПДФО, на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах (п.п. 297.3 ПКУ);

3) ПДВ за операціями постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Крім:

— платників єдиного податку за ставкою 3 % груп 3 і 4;

— сплати імпортного ПДВ (без обов'язкової реєстрації платником ПДВ) (абзац другий п.п. 297.2 ПКУ);

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються ними для здійснення господарської діяльності (не орендної плати);

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (торговий патент);

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Інші податки і збори (у тому числі екоподаток, спецводозбір, збір за спеціальне використання лісових ресурсів, плата за користування надрами, туристичний збір, збір за першу реєстрацію транспортного засобу тощо), не зазначені в цьому переліку, сплачуватимуться на загальних підставах.

Що стосується сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ), то його, як і зараз, повинні будуть сплачувати всі єдиноподатники, у тому числі й фізособи-єдиноподатники як «за себе» (у розмірі не менше мінімального страхового внеску, тобто незалежно від результатів господарської діяльності), так і «за найманих працівників». Водночас звільнено від сплати ЄСВ «за себе» фізосіб-єдиноподатників, якщо вони:

— є пенсіонерами або інвалідами;

— отримують відповідно до закону пенсію чи соціальну допомогу, — такі особи будуть платниками ЄСВ лише за власним бажанням.

Звітні періоди

У загальному випадку податковий (звітний) період для єдиноподатників починається з 1 числа першого місяця податкового (звітного) періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. Порядок визначення податкового періоду наведено у ст. 294 ПКУ. Податковим (звітним) періодом для єдиноподатників групи 1 є календарний рік, а для єдиноподатників груп 2, 3 і 4 — календарний квартал (п. 294.1 ПКУ). Крім того, у деяких випадках для єдиноподатників установлено особливі звітні (податкові) періоди (пп. 294.3 — 294.7 ПКУ). Наведемо їх у табл. 7.

Таблиця 7

Податкові (звітні) періоди

Ситуації	Фізичні особи — підприємці			Юридичні особи
	I група	II група	III група	IV група
1	2	3	4	5
У загальному порядку	календарний рік	календарний квартал
	Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду
Період для ПДВ	Х		Календарний місяць (квартал)
	Примітка. Що стосується можливості застосування квартального періоду для ПДВ (платниками єдиного податку на ставці 3 %), то її, з одного боку, передбачено новою редакцією п. 202.2 ПКУ, але з іншого боку, у 2012 році реалізувати таку можливість, схоже, зможуть не всі платники єдиного податкуна ставці 3 %, а тільки ті з них, які до початку 2012 року були платниками ПДВ і можуть з останньою декларацією 2011 року (за грудень або IV квартал) подати заяву про обрання квартального періоду за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 25.01.2011 р. № 41. До такого висновку нас підштовхувала ситуація, що склалася у 2011 році з платниками податку на прибуток — нульовиками (п.п. «б» п. 154.6 ПКУ), яким податківці відмовили в застосуванні квартального періоду у 2011 році (лист від 24.01.2011 р. № 1705/7/16-1517).
У разі переходу зі сплати інших податків і зборів	Перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, в якому виписано Свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду
Для новостворених та новоза-реєстрованих	Перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виписано Свідоцтво платника єдиного податку		Перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація
Для створених у результаті реорганізації (крім перетворення)підприємства, що має непогашені податкові зобов'язання та податковий борг	—		—	Перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, в якому погашено такі податкові зобов'язання або податковий борг та подано заяву на застосування спрощеної системи оподаткування
У разі припинення держреєстрації	Останнім податковим (звітним) періодом вважається період, в якому подано до податкової заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням госпдіяльності
У разі зміни податкової адреси	Останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, в якому було подано в податкову заяву про зміну податкової адреси

Строки сплати єдиного податку

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку регулюються ст. 295 ПКУ.

Платники єдиного податку груп 1 і 2 сплачуватимуть єдиний податок щомісячно авансовим платежем за місяць наперед — не пізніше 20 числа (включно)поточного місяця (а не попереднього, як раніше). Сплатити єдиний податок таким особам можна буде і авансом за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше ніж до кінця поточного звітного року.

При цьому єдиноподатники груп 1 і 2 (за умови, що в них немає найманих працівників) можуть не сплачувати єдиний податок (п.п. 295.5 ПКУ):

— на час відпустки (не більше 1 місяця на рік);

— у разі хвороби (якщо вона триває 30 і більше календарних днів та підтверджена листком непрацездатності).

Що стосується сум єдиного податку, сплачених наперед (авансом) за час відпустки або хвороби, то їх за заявою єдиноподатника буде зараховано в рахунок майбутніх платежів з єдиного податку (п. 295.6 ПКУ). Заява з інформацією про період щорічної відпустки та строки тимчасової непрацездатності (до неї додається копія листка непрацездатності) складається в довільній формі (п.п. 298.3.2 ПКУ).

Згідно з п. 295.2 ПКУ нарахування авансових внесків для платників груп 1 і 2 здійснюється органами ДПС на підставі:

— заяви про розмір обраної ставки єдиного податку;

— заяви про період щорічної відпустки;

— заяви про строки тимчасової непрацездатності.

Підприємці-єдиноподатники групи 3 та юрособи (група 4) сплачуватимуть єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації за квартал (п. 295.3 ПКУ). Сплата єдиного податку має здійснюватися за місцем податкової адреси.

Крім того, 10-денний строк передбачено і для сплати єдиного податку, нарахованого за перевищення встановленого граничного обсягу доходу (п. 295.7 ПКУ). Причому він поширюється на платників усіх груп.

Особливості обліку

Суб'єктам господарювання, зокрема фізособам-підприємцям (груп 1, 2 і 3), які побажають працювати на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 р., також необхідно буде вести Книгу обліку доходів, а в деяких випадках доведеться зіткнутися навіть із веденням своєрідного прибутково-видаткового обліку.Юрособи-єдиноподатники (група 4) вестимуть спрощений бухгалтерський облік. При цьому, крім регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, єдиноподатники зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів(п. 44.1 ПКУ). Особливості ведення обліку доходів і витрат єдиноподатників усіх груп наведемо в табл. 8.

Таблиця 8

Особливості ведення обліку доходів та витрат

Фізособи-єдиноподатники				Юридичні особи
I група	II група	III група		IV група
		неплатники ПДВ	платники ПДВ
Зобов'язані вести Книгу обліку доходів (її форму та порядок ведення буде затверджено Мінфіном), відображаючи в ній дохід загальною сумою за день (без розшифровки за кожним продажем) (п.п. 296.1.1 ПКУ)			Повинні вести облік доходів та витрат за формою та в порядку, установлених Мінфіном (п.п. 296.1.2 ПКУ)	Ведуть спрощений бухгалтерський облік (п.п. 296.1.3 ПКУ)

Як бачимо, облік доходів та витрат єдиноподатників-фізосіб тим суворіший, чим більше в них оборот. А для реалізації такого обліку Мінфін зобов'язаний розробити нову Книгу обліку доходів для єдиноподатників, які не сплачують ПДВ, а також новий порядок обліку доходів та витрат (для єдиноподатників — платників ПДВ) до 01.01.2012 р. Поки що цих документів немає.

Звітність єдиноподатників

Єдиноподатники-фізособи групи 1 зобов'язані будуть звітувати з єдиного податку раз на рік (якщо протягом року не переходили до груп 2 — 3 і не перевищили дохід) — подаватимуть податкову декларацію щорічно. Строк подання декларації для річного (звітного) періоду — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.3 ПКУ). Якщо ж у процесі діяльності обсяг доходу (150 тис. грн.) буде перевищено або фізособа-підприємець вирішить перейти до групи 2 або 3, то необхідно буде подати декларацію у квартальні строки.

Платники єдиного податку груп 2, 3, 4 зобов'язані подавати звітність з єдиного податку (декларацію) щоквартально. Строк для подання декларації для квартального податкового (звітного) періоду — протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (п.п. 49.18.2 ПКУ).

Форму декларації розробить ДПСУ за погодженням з Мінфіном (п. 46.5 ПКУ). Декларація складатиметься наростаючим підсумком. Про особливості заповнення при цьому декларації кожною з груп єдиноподатників ідеться в п. 296.5 ПКУ. У декларації буде передбачено окремо відображення доходів єдиноподатників відповідної групи в межах дозволених обсягів і окремо — понад ці розміри, та окреме нарахування відповідної ставки на них. Також окремо вказуються доходи, отримані при порушенні інших вимог до єдиноподатників (щодо грошової форми розрахунків, видів діяльності).

РРО тільки для юросіб

Що стосується РРО, то правила його застосування не змінюються — фізособи, які обрали спрощену систему оподаткування (незалежно від груп: 1, 2 чи 3), зможуть працювати без РРО (п. 296.10 ПКУ).

Підкориговано ст. 9 Закону про РРО (п. 3 розд. I Закону № 4014):

1) вилучений п. 5, в якому було зазначено, що РРО не застосовується при продажу товарів (послуг) фізосібами-підприємцями, які сплачують фіксований податок;

2) у п. 9 вилучено умову про сплату ринкового збору. Тобто РРО не потрібно застосовувати фізособам-підприємцям при торгівлі за готівкові кошти на ринках.

Юрособи РРО повинні використовувати в порядку, установленому законодавством.

Бартер заборонено

З 01.01.2012 р. усі єдиноподатники (як юрособи, так і фізособи-підприємці) повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (надані послуги, виконані роботи) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п.п. 291.6 ПКУ). Нині чинний Указ № 746 забороняє негрошові розрахунки тільки юрособам-єдиноподатникам, а фізособи-єдиноподатники наразі можуть здійснювати бартерні операції, оскільки в них ставка податку не прив'язана до отриманої виручки. Відтепер усі єдиноподатники, у тому числі груп 1 і 2, повинні розраховуватися тільки у грошовій формі. Будь-які негрошові розрахунки (бартер, взаємозалік заборгованості тощо) для них під забороною. А порушення цієї заборони може потягти за собою відповідальність.

Відповідальність єдиноподатників

Згідно з п. 122.1 ПКУ несплата (неперерахування) у строк фізособами-єдиноподатниками груп 1 і 2 авансових внесків єдиного податку тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 % ставки єдиного податку, обраної такими платниками єдиного податку.

Згідно з п. 300.1 ПКУ єдиноподатники несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

За неподання податкової декларації або несвоєчасне її подання єдиноподатників може бути притягнуто до відповідальності згідно з п. 120.1 ПКУ: накладенняштрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або за несвоєчасне подання. При повторному вчиненні таких порушень, якщо протягом року вже було застосовано штраф за таке порушення, штраф накладається в розмірі 1020 грн. за кожне неподання або несвоєчасне подання.

Крім цього, усі платники єдиного податку нестимуть відповідальність за порушення правил роботи на єдиному податку, передбачену пп. 293.4 і 293.5 ПКУ, у вигляді сплати підвищених ставок або вимушеної відмови від спрощеної системи оподаткування. Види порушень, за які передбачено відповідальність при роботі на єдиному податку, наведемо в табл. 9.

Таблиця 9

Відповідальність за порушення правил роботи на єдиному податку

відповідальність та наслідки порушення Порушення	Фізичні особи — підприємці			Юридичні особи
	I група	II група	III група	IV група
1	2	3	4	5
Негрошові форми розрахунків	п. 293.4 і п.п. 298.2.3 ПКУ			п. 293.5 і п.п. 298.2.3 ПКУ
	1) позбавлення права працювати на єдиному податку з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, в якому допущено такий спосіб розрахунків; 2) дохід, отриманий від таких операцій, оподатковується за ставкою:
	15 %			6 % — без ПДВ; 10 %
Здійснення діяльності, яку заборонено на єдиному податку	1) позбавлення права працювати на єдиному податку з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, в якому здійснювалися заборонені види діяльності; 2) дохід, отриманий від таких операцій, оподатковується за ставкою:
	15 %			6 % — без ПДВ; 10 %
Здійснення діяльності, не зазначеної у Свідоцтві єдиноподатника	1) позбавлення права працювати на єдиному податку з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, в якому здійснювалися такі види діяльності; 2) дохід, отриманий від таких операцій, оподатковується за ставкою:		Х	Х
	15 %
Перевищення допустимого обсягу річного доходу*	1) сума перевищення обкладається єдиним податком за ставкою:
	15 %			6 % — без ПДВ; 10 %
	2) позбавлення права працювати на єдиному податку з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, в якому відбулося таке перевищення, якщо:
	до 20 числа місяця, наступного за кварталом перевищення, не подано заяву про перехід до групи 2 або 3	до 20 числа місяця, наступного за кварталом перевищення, не подано заяву про перехід до групи 3	—	—
	* Суми перевищення доходу, встановленого для єдиноподатників груп 1 і 2, не включаються до обсягів доходу, з якого сплачується наступна обрана єдиноподатником ставка (п. 296.6 ПКУ).
Перевищення допустимої кількості найманих працівників	Позбавлення права працювати на єдиному податку з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, в якому допущено таке перевищення
Невідповідність вимогам до організаційно-правових форм	Позбавлення права працювати на єдиному податку з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, в якому відбулася зміна організаційно-правових форм
Несплата податку протягом двох послідовних кварталів	Позбавлення права працювати на єдиному податку з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, в якому погашено такий податковий борг

Як стати єдиноподатником з 01.01.2012 р.

Якщо суб'єкт господарювання (як юрособа, так і фізособа-підприємець) вирішить стати єдиноподатником з 01.01.2012 р. незалежно від того, на якій системі оподаткування він перебував у 2011 році, він може це зробити, подавши відповідну заяву не пізніше 25.01.2012 р. (див. п.п. «г» п. 5 Прикінцевих положень Закону № 4014).

Причому ті суб'єкти господарювання, які в поточному році працюють на єдиному податку або на фіксованому патенті та мають на руках Свідоцтво єдиноподатника або чинний фіксований патент, зможуть змінити свої нинішні документи на нове Свідоцтво єдиноподатника протягом півроку — не пізніше 01.06.2012 р. (п.п. «а» п. 5 Прикінцевих положень Закону № 4014). Звичну щорічну заяву про обрання спрощеної системи до 16 грудня 2011 року подавати не потрібно — Закон № 4014 висуває свої особливі правила, за якими з 1 січня 2012 року реалізується бажання стати платником єдиного податку — «нова» заява подається не пізніше 25.01.2012 р.

Свідоцтво єдиноподатника тепер видаватиметься безстроково (раніше видавали на один рік) і, як раніше, — безоплатно, протягом 10 календарних днів після подання заяви (п. 299.5 ПКУ).

Новоствореним суб'єктам підприємництва (як юрособам, так і фізособам), які до кінця місяця, в якому відбулася їх реєстрація, подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування, Свідоцтво видається в день подання заяви (п. 299.6 ПКУ).

До виданого Свідоцтва платника єдиного податку у процесі діяльності можуть вноситься зміни. Зміни до Свідоцтва вносяться органом державної податкової служби в день подання заяви (див. табл. 10). Випадки анулювання свідоцтва див. табл. 11.

Таблиця 10

Порядок внесення змін до Свідоцтва єдиноподатника

Зміни, що вносяться до Свідоцтва / Подання заяви	Фізичні особи — підприємці			Юридичні особи
	I група	II група	III група	IV група
Найменування / П. І. Б.	Заява подається протягом місяця з дня виникнення таких змін
Податкової адреси	Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися такі зміни		Заява подається разом з податковою декларацією за період, в якому відбулися такі зміни
Місця проведення госпдіяльності
Видів господарської діяльності			—	—

Таблиця 11

Анулювання Свідоцтва платника ЄП

Випадки анулювання Свідоцтва платника ЄП	Дата та анулювання Свідоцтва платника ЄП
Подання платником податків заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на загальну систему (подається не пізніше ніж за 10 днів до початку нового кварталу)	В останній день календарного кварталу, в якому подана заява про відмову (за умови відсутності податкового боргу з єдиного податку, інших податків і зборів)
Припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізособою-підприємцем	У день отримання органом ДПС від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення
Несплата протягом двох кварталів податкового боргу, що виник у платника ЄП	В останній день календарного місяця, в якому сплив останній строк погашення податкового боргу
Провадження видів діяльності, які не можна здійснювати на спрощеній системі оподаткування, або невідповідність вимогам до організаційно-правових форм господарювання	В останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися заборонені для єдиного податку чи не зазначені у Свідоцтві платника ЄП — підприємця види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми
Здійснення видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві платника ЄП — підприємця
Перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку	В останній день податкового (звітного) періоду* , в якому допущено таке перевищення
Перевищення протягом податкового (звітного) кварталу (календарного року) граничного обсягу доходу	В останній день податкового кварталу, в якому відбулося таке перевищення. Платники податку груп 1 і 2 можуть уникнути цієї долі, якщо перейдуть до групи 3 за допомогою подання відповідної заяви на пізніше 20 числа місяця, наступного за кварталом перевищення
Застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, крім грошового	В останній день податкового звітного періоду*, в якому допущено порушення
* Для всіх, крім платників групи 1, «податкового (звітного) періоду» означає — календарного кварталу, для платників групи 1 — календарного року. Водночас, як нам здається, тут має місце неточність, тому вважаємо, що і у випадку з першою групою Свідоцтво платника єдиного податку має анулюватися з початку наступного кварталу.

Знято заборону на витрати від єдиноподатника

Зараз чимало юросіб та підприємців на загальній системі оподаткування відмовляються від співробітництва з єдиноподатниками через те, що п.п. 139.1.12 ПКУзабороняє їм включати до витрат вартість товарів, робіт та послуг, придбаних у фізосіб-єдиноподатників. З 01.01.2012 р. згадану заборону буде вилучено з ПКУ.

Разом із тим, співробітництво юросіб, які працюють на загальній системі оподаткування, з підприємцями-єдиноподатниками все одно буде дещо ускладнено. Крім того, нагадаємо, що платники єдиного податку групи 2 не можуть надавати послуги платникам податку на прибуток. Хоча вартість товарів (робіт, послуг) від будь-яких єдиноподатників і можна буде відносити на витрати, водночас п. 152.3 ПКУ доповнено такою нормою:«Платники податку разом з відповідною податковою декларацією подають органу державної податкової служби перелік доходів та витрат платника податку в розрізі контрагентів — платників єдиного податку, до якого включаються операції, здійснені таким контрагентом. Форма та порядок складання такого переліку доходів та витрат встановлюються у порядку, визначеному статтею 46 цього Кодексу». Такий перелік доходів та витрат у розрізі контрагентів-єдиноподатників, найімовірніше, являтиме собою додаткову звітність у вигляді додатка до декларації з податку на прибуток — рядка розшифровки витрат у декларації з податку на прибуток немає.

Сплата та звітність на межі

У зв'язку з набуттям чинності Законом № 4014 з 1 січня 2012 року Декрет № 13-92 та Указ № 746 втратять чинність (відповідно пп. 2 і 3 розд. II Закону № 4014). Водночас у п. 5 розд. II Закону № 4014 щодо сплати єдиного податку та фіксподатку передбачено свої перехідні моменти:

1) п.п. «б» п. 5 передбачено, що зарахування до бюджету сум єдиного податку та фіксподатку, які сплачуються у 2012 році за останній звітний (податковий) період 2011 року, здійснюється в порядку та на умовах, що діють до 1 січня 2012 року.

Це актуально для підприємств-єдиноподатників, оскільки саме вони зобов'язані будуть сплатити ЄП у 2012 році (не пізніше 20.01.2012 р.).

У фізосіб-підприємців — авансовий принцип сплати податку, відповідно в січні 2012 року вони його за періоди 2011 року не сплачуватимуть;

2) згідно з п.п. «г» п. 5 за результатами провадження госпдіяльності за останній звітний (податковий) квартал 2011 р. платники єдиного податку — юрособи подають розрахунок про сплату єдиного податку та сплачують єдиний податок відповідно до Указу № 746. Водночас відзвітувати за підсумками IV кварталу 2011 року не пізніше 5 січня 2012 року повинні б єдиноподатники-фізособи, незважаючи на те що Указ № 746 з 01.01.2012 р. втрачає чинність, а Законом № 4014 не передбачено необхідність подання звіту єдиноподатником-фізособою;

3) повернення сум єдиного податку та фіксподатку, які були сплачені до 01.01.2012 р. помилково або надмірно, та зарахування сум погашення податкового боргу, сформованого на 31.12.2011 р., здійснюється за правилами ПКУ.

Вважаємо, що викладеної інформації для першого знайомства цілком достатньо. Ми ж, зі свого боку, зобов’язуємося до граничного строку подання заяви надати більш глибокий аналіз нової спрощеної системи оподаткування. Тим більше, що до того часу Мінфін має порадувати нас і свіжими підзаконними актами.